Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Державна власність - привласнення державою/як суб'єктом власності/ засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення. Д. в. відноситься до колективних форм власності, оскільки її персоніфікатором в умовах тих чи інших економічних систем виступає різний за чисельністю апарат державних чиновників /як правило, вищих/та певною мірою інші верстви та прошарки населення. Д. в. виникає з моменту появи самої держави. Так, уже в країнах Стародав­нього світу держава була власником іригаційних споруд, доріг, та інших об'єктів економічної інфраструктури, а також монетних заводів, майстерень по виготовленню зброї тощо. Широкого розвитку Д. в. набуває при капіталістичному способі виробництва, оскільки з XVII ст. виникають державні та змішані /з участю держави/ компанії для управління та торгівлі з колоніями, встановлюється власність держави на землю, арсенали і верфі, підприємства по добуванню міді, залізної руди, виготовлення пороху і т. ін.. В цілому на нижчій стадії розвитку капіталізму існування Д. в. було зумовлене великим робочим періодом на підприємствах державного сектора, значними затратами капіталу, які були нездатні здійснювати індивідуальні власники, а також воєнно-політичними та фінансовими інтересами держави / для цього створювались горілчані, соляні, тютюнові монополії/. В цей період об'єктами державного привласнення були також певна кількість робочої сили, зайнятої на підприємствах державного сектора, та незначна частка національного доходу. Наприклад, у 1848 р. в державному бюджеті США акумулювалось близько 50 млн. дол. На вищій стадії розвитку капіталізму, з моменту переходу продуктивних сил у корпоративну власність /акціонерні компанії/, починає діяти тенденція до одержавлення економіки. Це послужило однією з важливих причин націоналізації цілих галузей економіки /як правило, базових - вугільної промисловості, енергетики, транспорту тощо/, капіталомістких і наукомістких підприємств, будівництва державних науково-дослідних центрів, лабораторій і т. ін.. Д. в. використовувалась в основному як засіб оздоровлення збиткових капіталомістких галузей промисловості, створення нормальних умов для відтворення сукупного суспільного капіталу. Об'єктами привласнення на вищій стадії капіталізму стає частка інтелектуальної власності у формі патентів ліцензій. Але найшвидшими темпами у цей період розвивалась державна власність на всезростаючу частку національного доходу /від 40 до 55-60%/, У СІІІА, наприклад, у 1902 р. було одержавлене 1,7 млрд. дол. створеного національного доходу, а на початку 90-х років - понад 1,5 трлн. дол.. Узагальнюючим показником розвитку Д в. була частка держави в економіці: на початку XX ст. вона становила у США приблизно 8%, а у 70-х роках - близько 30%. Цей показник був вищим в інших розвинутих країнах світу. Проте найбільших масштабів розвиток Д. в. набув в колишньому СРСР, де було одержавлене 92% засобів виробництва і більше 70 % створюваного національного доходу. На другому етапі післявоєнного розвитку Д. в. у Західних країнах /60-і роки XX ст./ внаслідок постійного впровадження результатів наукових досліджень у виробництво, поліпшення організації праці, постійних інвестицій тощо продуктивність праці на підприємствах державного сектора була вищою, ніж у приватних. Тому основною метою функціонування Д. в. було сприяння приватному секторові і насемперед крупному капіталу шляхом надання товарів та послуг за зниженими цінами. Таким чином здійснювалося колективне привласнення значної частки створеної в державному секторі додаткової вартості. На третьому етапі /70-і роки/ державні підприємства все більше діяли за принципами комерціалізації, що поліпшило їх виробничо-фінансове становище. Приватизація засобів виробництва у 80-ті роки відбувалася в основному в рентабельних державних компаніях. Розвиток Д. в. на всіх етапах супроводжувався більшою гарантією зайнятості працівників, наданням товарів і послуг за нижчими цінами, ніж у приватних компаніях, наявністю парламентського контролю за їх діяльністю тощо. Тому в Д. в. частково виражалися риси загальнонародної власності. Негативні риси Д. в.: бюрократизація в прийнятті рішень, використання частини доходів у політичних цілях, не завжди ефективні програми капіталовкладень. Розвиток Д. в. в колишньому СРСР здійснювався в інтересах номенклатурної верхівки. Тотально одержавлена економіка була затратною, в управлінні нею переважали адміністративні методи. В оплаті робочої сили переважала зрівнялівка. Все це спричинило кризові явища в СРСР у 80-х роках.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua