Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Грошовий ринок - частина, структурний елемент національного ринку країни, де здійснюється купівля /продаж/ грошей через купівлю — продаж боргових зобов'язань, інших цінних паперів. Акт купівлі — продажу грошей, по суті, є операцією кредитною, оскільки суб'єкт, який купує боргове зобов'язання, здобуває у такий спосіб боргову вимог/ на того, хто видав зобов'язання і можливість одержувати від нього проценти. Отже, покупці боргових зобов'язань фактично надають гроші в позику під процент. Г. р., як і будь-якому іншому, притаманні пропозиція, попит,ціна. Пропозиція грошей визначається грошовою емісією /основне визначальне джерело/, яку за рішенням законодавчого органу здійснює центральний банк країни. Ось чому кількість грошової маси вирішальною мірою зумовлюється політичною волею. Вона залежить і від кредитної спроможності комерційних банків /Див. Грошовий мультиплікатор/, спрямованості операцій центрального банку на „ відкритому ринку цінних паперів". Якщо центральний банк купує у населення і підприємств облігації, розраховуючись грошима, то збільшує тим самим грошову масу. Продаючи облігації, центральний банк грошову масу зменшує. На пропозицію грошей впливає і динаміка руху валюти за кордон та з-за кордону. У випадку, коли приплив валюти перевищує її відтік з країни, кількість грошей зростає. І навпаки. Попит на гроші зумовлюється двома головними факторами. Одним з них є потреба в грошах для ведення господарської діяльності, розрахунків населення за товари і послуги. Це так званий попит на гроші для угод. Він завжди прямо пропорційний номінальному ВНП і обернено - кількості оборотів грошової одиниці за рік /О/. Попит на гроші для угод. Отже, на цей різновид попиту впливають зміна обсягів виробництва і цін, швидкість обороту грошей. Другим з основних факторів формування попиту на гроші є бажання людей, підприємств утримувати набуті в процесі життєдіяльності активи у формі цінних паперів /облігацій, акцій, сертифікатів тощо/ чи у формі грошей. Останнє породжує попит на гроші з боку активів. Отже, величина цього попиту залежить від форми утримування активів, якій надається перевага. Зберігання активів у формі цінних паперів, довгострокових вкладів забезпечує їх власнику доходи у формі процента. Але власник одночасно втрачає „ свободу маневру" /можливість у будь-який час купити потрібний товар, одержати необхідну послугу, використати можливість, що несподівано виникла, уникнути непередбачених ускладнень і т. ін. / через зниження рівня ліквідності активів. Зберігання активів у формі грошей забезпечує вищий рівень ліквідності. Але власник активів позбавляється можливості одержувати процент, або останній суттєво зменшується. Таким чином, власник несе прямі матеріальні затрати від утримування активів у високоліквідній формі. Зрозуміло, що із зростанням таких втрат схильність людей зберігати гроші зменшуватиметься. І навпаки, якщо через зниження процента витрати володіння грошима стануть невеликими, люди все більше прагнутимуть зберігати заощадження у грошах. У цьому зв'язку попит на гроші підвищується. Отже: 1/ попит на гроші знаходиться в оберненій залежності від рівня процента; 2/ купівля цінних паперів — це можливість одержувати процент; 3/ купівля грошей є купівля високої ліквідності. І платою за таке придбання є втрата процента Показуючи, чого варте придбання високої ліквідності, процент, таким чином, являє собою ціну грошей на Г. р. Ціну грошей на такому ринку не ототожнюють з ціною грошей /еквівалентну обміну і засобові платежу/. Перша є ціною втрат при зберіганні заощаджень у грошах. Її ще інтерпретують як ціну кредиту. Ціна грошей як грошей - це справжня ціна грошей, яка визначається їх купівельною спроможністю. Незважаючи на зазначений „ недолік", ціна грошей на Г. р. у своїй частині /частково таку функцію виконує центральний банк/ забезпечує рівновагу попиту і пропозиції, що є надзвичайно важливо, оскільки як надлишок, так і нестача грошей можуть перешкоджати розвитку виробництва і обміну, викликати кризові явища. Різниця лише в тому, що надлишок робить це через інфляційні процеси /Див. Гіперінфляція/, а нестача грошей - через відсутність у необхідній кількості платіжних засобів для оплати господарських операцій. Практика України повною мірою підтверджує зазначене. Так, у 1993 році, особливо останньому його кварталі, коли прогресуюча інфляція досягла 90% на місяць, виробництво почало зупинятися. Воно втратило спроможність до відтворення значною мірою через брак коштів, які „ з'їдала" інфляція. В 1994 році уряд з метою боротьби з інфляцією почав проводити жорстку політику. Інфляцію у першому півріччі вдалося знизити до 6-7%. Але дефіциту платіжних засобів подолати не вдалося. Криза неплатежів в Україні була б не такою жорсткою, якби функціонував повноцінний грошовий ринок. Врівноважуючий механізм ринку грошей діє за такою схемою: 1/ відчутний надлишок або нестача грошей спонукають громадян, підприємства відповідно скуповувати або продавати фінансові активи, що призводить до скорочення або зростання пропозиції цих активів на ринку. Скорочення пропозиції підвищує ціни на активи, зростання - знижує; 2/ зміна ринкових цін фінансових активів викликає зміни процентних ставок. Проценти завжди знаходяться в оберненій залежності від цін; 3/ зміна процентних ставок впливає на схильність людей, фірм зберігати гроші; 4/ зміна схильності зберігати гроші змінює співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Ринок урівноважується. Його урівноважує нова ставка процента, так звана ставка рівноваги.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua