Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Природознавство
Всесвіт як середовище життя людини

Небесні тіла

Сонце. Сонячна система

Сонце — найближча зоря
Сонце — це розпечена газова куля, що розташовується на відстані 150 млн км від Землі. Сонце має складну будову. Зовнішній шар — це атмосфера з трьох оболонок. Фотосфера — найнижчий і найгустіший шар сонячної атмосфери, завтовшки приблизно в 300 км. Наступна оболонка — хромосфера, завтовшки у 12—15 тис. км.
Зовнішня оболонка — сонячна корона сріблясто-білого кольору, висота якої — до кількох сонячних радіусів. Вона не має чітких обрисів і з часом змінює форму. Речовина корони постійно витікає в міжпланетний простір, утворюючи так званий сонячний вітер, що складається з протонів (ядер Гідрогену) та атомів Гелію.
Радіус Сонця — 700 тис. км, маса — кг. До хімічного складу Сонця належать 72 хімічні елементи. Найбільше Гідрогену, на другому місці Гелій (ці два елементи складають 98 % маси Сонця).
Сонце існує в космосі близько 5 млрд років і, за підрахунками астрономів, буде існувати ще стільки ж. Енергія Сонця виділяється в результаті термоядерних реакцій.
Поверхня Сонця світиться нерівномірно. Області з підвищеною яскравістю називаються факелами, а зі зниженою — плямами. Їхня поява та розвиток називається сонячною активністю. У різні роки сонячна активність не однакова й має циклічний характер (з періодом від 7,5 до 16 років, у середньому — 11,1 року).
Часто над сонячною поверхнею з’являються спалахи — несподівані викиди енергії, що досягають Землі вже за кілька годин. Сонячні спалахи супрово-джуються магнітними бурями, у результаті яких у провідниках виникають сильні хаотичні електричні струми, що порушують роботу електромереж і приладів. У сейсмічно активних зонах можуть виникати землетруси.

Планети Сонячної системи: 1 — Меркурій, 2 — Венера, 3— Земля, 4 — Марс, 5 — Юпітер, 6 — Сатурн, 7 — Уран, 8 — Нептун, 9 — Плутон
Сонячна система
Сонце, великі та малі планети, комети й інші небесні тіла, що обертаються навколо Сонця, складають Сонячну систему.
Усі великі планети, окрім Меркурія та Венери, мають супутники, що обертаються навколо них. У Землі є один супутник — Місяць, у Сатурна — 17, у Юпітера — 16, у Марса — 2.
Також навколо Сонця обертається безліч малих планет, серед них є й кам’яні брили діаметром 5—10 км.
Великі й малі планети рухаються так, що їхня відстань від Сонця майже не змінюється. Комети ж то віддаляються від Сонця, то наближаються до нього.
Один оберт планети навколо Сонця називають роком. Чим далі планета перебуває від Сонця, тим довшим є її оберт і тим більшу тривалість має на цій планеті рік.
ПланетаТривалість оберту навколо Сонця
Меркурій88 земних діб
Венера225 земних діб
Марс688 земних діб
Юпітер12 земних років
Сатурн29 земних років
Уран84 земні роки
Нептун165 земних років
Плутон248 земних років

Хоча всі планети обертаються навколо Сонця з різною швидкістю, але рухаються вони в одному напрямі. Один раз на 84 роки всі планети опиняються на одній лінії. Цей момент називають парадом планет.
Сонце — джерело світла й тепла на Землі
Земля розташована від Сонця на такій відстані, що вода на ній перебуває у вигляді рідини. Унікальне поєднання температури, світла й наявності води вможливило зародження й розвиток життя на нашій планеті.
Під дією сонячного світла в рослин відбувається процес фотосинтезу — утворення органічних речовин із неорганічних. Побічним продуктом фотосинтезу є кисень. У результаті фотосинтезу на Землі утворилася киснева атмосфера.
Усі рослини (і світлолюбні, і тіньовитривалі) мають потребу у світлі. Листки на паростках розташовуються таким чином, щоб свою порцію світла одержував кожний,— таке розміщення листя називається листковою мозаїкою. Протягом дня рослини повертають листя й квітки до сонця. У кімнатних квітів листя повертається в бік вікна.

Листкова мозаїка

Рослини повертаються до джерела світла
Місяць
Місяць — це найближче до Землі небесне тіло та її природний супутник. Відстань від Місяця до Землі становить приблизно 380 тис. км, а його радіус у 8 разів менший від радіуса Землі. На Місяці немає атмосфери. Метеори, падаючи на поверхню Місяця, створили своєрідний рельєф на його поверхні — кратери. Учені склали карту Місяця з горами, пустелями й морями (сухими). Життя на ньому не виявлено.
Місячні фази
Один оберт навколо Землі Місяць робить за 28 днів (місяць). Він увесь час повернений до Землі одним боком, але його освітленість (фази) змінюється.
Фази Місяця

Місяць і природні явища Землі
Рух Місяця впливає на переміщення водяних мас Землі. Місячне притягання спричинює утворення припливів. Разом з обертанням Землі припливні виступи переміщуються вздовж морів і океанів слідом за Місяцем зі сходу на захід зі швидкістю 1800 км/год. У відкритому морі рівень води підвищується на 1—2 м, а біля узбереж — на 4—5 метрів.
Притягання Місяця двічі на добу змінює тиск повітря на декілька міліметрів ртутного стовпчика і спричинює підіймання ґрунту в середньому на 40 см.
Сонячні затемнення
Рухаючись навколо Сонця, Земля опиняється в тіні, яку відкидає Місяць.

Це явище відбувається кілька разів на рік у різних місцях планети.
Місячні затемнення

НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua