Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ОБЖ
Надзвичайні ситуації, що загрожують добробуту людини та суспільства

Поведінка людей у надзвичайних ситуаціях

Домедична допомога

Перша допомога у разі розвитку непритомності
1) Переконатися в наявності пульсу на сонній артерії;
2) покласти хворого на спину;
3) розстебнути комір одягу;
4) послабити пасок;
5) підняти ноги на незначну висоту;
6) піднести до носа ватку із нашатирним спиртом або оббризкати обличчя водою;
7) натиснути вказівним пальцем у точку біля перегородки носа.
Якщо протягом трьох хвилин до хворого не повертається свідомість, його слід якомога швидше перевернути на живіт і прикласти до голови холод.
Пам’ятайте! При будь-якому виді непритомності, навіть якщо втрата свідомості тривала не більше 1—2 хвилин, слід звернутися до лікаря.
Забороняється під час непритомності:
• Прикладати грілку до живота або поперека.
• Приховувати випадки непритомності від близьких і лікарів.
Термічні опіки
Термічні опіки виникають унаслідок потрапляння на тіло гарячої рідини, полум’я або зіткнення шкіри із розпеченими предметами.
Найбільш тяжко протікають опіки, спричинені полум’ям, тому що температура полум’я на декілька порядків вища за температуру кипіння рідини.
Опіки першого ступеня — це ушкодження рогового шару клітин шкіри, які проявляються почервонінням опечених ділянок шкіри, незначним набряком та пекучими болями, які досить швидко проходять. При опіках другого ступеня повністю ушкоджується роговий шар шкіри. Опечена шкіра — інтенсивно-червоного кольору, з’являються пухирі, наповнені прозорою рідиною, відчувається різкий біль. Опіки третього ступеня утворюються при ушкодженні більш глибоких шарів шкіри. На шкірі крім пухирів утворюються струпи. Обвуглювання шкіри, підшкірної клітковини і нижче розміщених тканин аж до кісток типове для опіків четвертого ступеня.
Необхідно швидко винести потерпілого із зони вогню. Якщо на людині спалахнув одяг, необхідно негайно зняти його або накинути ковдру, пальто, мішок, тим самим припинивши доступ повітря до вогню.
Після збивання полум’я з потерпілого на опікові рани слід накласти стерильні пов’язки (із марлі або підручного матеріалу). При цьому не слід відривати від опеченої поверхні прилиплий одяг, краще його обрізати ножицями. Потерпілого з великими опіками слід загорнути у випрасувану простиню, наповнити снігом, льодом або холодною водою поліетиленові пакети, пластикові пляшки та обкласти ними опікову поверхню поверх сухої простині або пелюшки, дати потерпілому дві-три таблетки анальгіну, забезпечити повний спокій до приїзду лікарів, запропонувати випити велику кількість рідини. Пухирі ні в якому разі не можна проколювати. Пов’язки повинні бути сухими, опікову поверхню не слід змазувати різними жирами, яєчним білком.
Якщо опік дуже тяжкий, потерпілому не можна нічого пити — на випадок, якщо його відправлять у лікарню і буде необхідна термінова операція.
Хімічні опіки
Хімічні опіки виникають унаслідок впливу на шкіру та слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору. Деякі хімічні сполуки на повітрі, при зіткненні із вологою або іншими хімічними речовинами легко загоряються або вибухають, викликають термохімічні опіки. Чистий фосфор спалахує на повітрі, легко прилипає до шкіри і також викликає термічні опіки.
Бензин, керосин, скипідар, етиловий спирт, ефір часто бувають причиною опіків шкіри, коли помилково використовуються для компресів при лікуванні застудних захворювань, особливо у дітей.
Не можна змивати хімічні сполуки, які спалахують або вибухають при зіткненні з водою. Ні в якому разі не можна обробляти уражену шкіру змоченими водою тампонами, серветками.
На уражені ділянки шкіри накладається пов’язка із нейтралізуючим, знезаражуючим засобом або чиста і суха пов’язка. Після накладання пов’язки необхідно спробувати усунути або зменшити болі, для чого дати потерпілому знеболюючий засіб.
Як правило, опіки кислотами зазвичай глибокі. На місці опіку утворюється сухий струп. При потраплянні кислоти на шкіру слід інтенсивно промити уражені ділянки під струменем води, потім омити їх 2%-м розчином питної соди, мильною водою, щоб нейтралізувати кислоту, і накласти суху пов’язку.
Надання першої медичної допомоги при опіках лугами таке ж, як і при опіках кислотами, із тією відмінністю, що луги нейтралізують 2%‑м розчином борної кислоти, розчинами лимонної кислоти, столового оцту.
При хімічному опікові очей добре промийте очі водою, а потім, якщо опік стався:
а) лугом — 2%-м розчином борної кислоти;
б) кислотами — 3%-м розчином питної соди.
Очі терти не можна. Для промивання очей краще використовувати гумову трубочку, надіту на кран, і промивати фонтанчиком води.
Електротравми
При дотикові до неізольованих електричних проводів людина може бути уражена електричним струмом. При цьому у неї може бути короткочасна або тривала втрата свідомості, що супроводжується зупинкою дихання і розладом діяльності серця. З’являються опіки у місцях входу і виходу струму. У деяких випадках ураження током спричиняє миттєву смерть.
Допомога потерпілому, ураженому електричним струмом

1) Для надання допомоги ураженому перш за все необхідно припинити подальший вплив струму на нього, вимкнувши рубильник, відкинувши сухою палицею провід або відтягнувши самого потерпілого. При цьому не можна торкатися голими руками ні до провода, ні до ураженого. Якщо немає гумових рукавиць, той, хто надає допомогу, повинен обмотати свої руки якоюсь частиною одягу, сухою ганчіркою, бажано взути гумове взуття або стати на суху дошку. Відтягуючи ураженого, необхідно брати його не за тіло, а за одяг;
2) якщо уражений непритомний, але дихає самостійно, роблять те ж саме, що й при стані непритомності. На місця, де від зіткнення зі струмом утворилися опіки, накладають стерильну пов’язку;
3) якщо уражений не дихає, негайно роблять штучне дихання.
Перегрівання
Перегрівання голови на сонці може призвести до сонячного удару. Перші ознаки сонячного удару — почервоніння обличчя і сильний голов-ний біль. Потім з’являються нудота, запаморочення, потемніння в очах і, нарешті, блювота. Людина втрачає свідомість, у неї з’являється задишка, послаблюється діяльність серця.
Тепловий удар — болісний стан, що виникає внаслідок перегрівання усього тіла. Причинами такого перегрівання можуть бути висока зов-нішня температура, цупкий одяг, що затримує випаровування шкіри, і посилена фізична робота. Теплові удари трапляються не тільки у спекотну погоду. Вони бувають у гарячих цехах, у банях, під час роботи у захисних комбінезонах і в дуже задушливих приміщеннях. При перегріванні тіла у людини виникають в’ялість, втома, запаморочення, головний біль, сонливість. Обличчя червоніє, дихання утруднене, температура тіла підвищується до 40 °С. Якщо не будуть усунені причини перегрівання, настає тепловий удар. Людина втрачає свідомість, падає, блідне, шкіра стає холодною і вкривається потом. У такому стані уражений може загинути.
Допомога потерпілому при перегріванні
1) Як при сонячному, так і при тепловому ударі ураженого необхідно покласти в тінь на свіжому повітрі й ужити тих же заходів, що й при непритомності;
2) якщо уражений не дихає, необхідно зробити штучне дихання.
Переохолодження виникає тільки при тривалому впливові низьких температур навколишнього повітря, при зіткненні тіла із холодним металом на морозі, рідким або стисненим повітрям або сухою вуглекислотою. Але не обов’язково обмороження може статися лише на морозі. Відомі випадки, коли обмороження траплялося при температурі повітря, вищій від 0 °С, при підвищеній вологості й великому вітрі, особливо якщо на людині мокрий одяг і взуття. Спричиняє обмороження також загальне ослаблення організму внаслідок перенапруження, втоми, голоду та алкогольного сп’яніння. Найчастіше обморожуються пальці рук і ніг, вушні раковини, ніс і щоки.
Допомога потерпілому при переохолодженні
1) Необхідно якомога швидше відновити кровообіг відморожених частин тіла шляхом їх розтирання і поступового нагрівання;
2) потерпілого бажано занести у тепле приміщення з кімнатною температурою і продов-жувати розтирання обмороженої частини тіла;
3) якщо побіліли щоки, ніс, вуха, достатньо розтерти їх чистою рукою до почервоніння і виникнення поколювання та печії. Найкраще розтирати обморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном або будь-якою вовняною тканиною, фланеллю, м’якою рукавичкою. Снігом розтирати не можна, тому що сніг не зігріває, а ще дужче охолоджує обморожені ділянки і пошкоджує шкіру;
4) взуття з ніг слід знімати дуже обережно, щоб не ушкодити обморожені пальці. Якщо без зусиль це зробити не вдається, то взуття розпорюється по шву халяви;
5) одночасно з розтиранням потерпілому необхідно дати гарячий чай, каву;
6) після того як обморожена кінцівка стане злегка рожевою, її необхідно витерти насухо, протерти спиртом або горілкою, накласти чисту суху пов’язку й утеплити кінцівку ватою або тканиною;
7) якщо кровообіг відновлюється погано, шкіра залишається синюшною, слід передбачити глибоке обмороження і негайно відправити потерпілого в лікарню.
Допомога потерпілому при ударах і розтягуванні зв’язок
Для забитої кінцівки створюється повний спокій, надається підвищене положення, на місце удару накладається туга стисна пов’язка, можна покласти холодний компрес або пакет із льодом.
Для зменшення болю призначаються знеболюючі засоби.
Дуже серйозним за своїми наслідками є удар голови, тому що наслідком може бути струс і забій головного мозку. До ознак струсу головного мозку належать втрата свідомості на місці події, можливі нудота і блювота, уповільнення пульсу.
Перша допомога при струсі головного мозку
1) Потерпілому створюють повний спокій, холодний компрес, льод у пакеті на го-лову.
2) З усіма можливими застереженнями хворого якомога швидше необхідно відправити у лікувальний заклад. Для перевезення його кладуть спиною на щит, а головою на м’яку подушку. Щоб зафіксувати шию та голову, на шию накладається валик — комір із м’якої тканини.
3) Якщо удар голови супроводжується пораненням шкірних покривів, то на рану накладаються різні типи пов’язок.
Удари грудної клітки найчастіше зустрічаються при аваріях та катастрофах, при падіннях під час землетрусів, бурь, ураганів та інших НС. Вони можуть супроводжуватися переломами ребер. На місці травми, крім болів, набряку і синців, при огляді визначаються уламки ребер, які можуть поранити шкірний покрив і пошкодити легені (підсилення болів під час дихання, кровохаркання, задишка). Постраждалому необхідно надати напівсидячого положення, покласти при видоху кругову пов’язку бинтом або рушником, щоб фіксувати уламки ребер.
Удари суглобів характеризуються різкою болючістю, припухлістю, рухи в ушкодженому суглобі обмежені. Накладається туга стисна пов’язка, і потерпілий повинен бути направлений у лікувальний заклад для виключення більш серйозного ушкодження.
Розтягнення і розриви зв’язок суглобів виникають у результаті різких і швидких рухів, які перевищують фізіологічну рухливість суглобів. Найчастіше за все страждають гомілковостопний, променевозап’ясний, колінні суглоби. Відмічається різка болючість у суглобі під час руху, набряклість, при розриві зв’язок — синець.
Перша допомога зводиться до тугого бинтування шляхом накладання стисної пов’язки, компресу (холодного) і створення спокою кінцівці.
Кровотеча й обробка ран
Рана — це ушкодження цілісності шкірних покривів тіла, слизових оболонок у результаті механічного впливу. Ознаки поранення завжди видно: біль, краї рани, що розходяться, і кровотеча.
Розрізняються тимчасові та постійні способи зупинки кровотечі. Перші застосовуються на місці події у порядку взаємодопомоги, другі — у лікувальних закладах. Тимчасові способи зупинки кровотечі: притискання пальцем судини, що кровоточить, до кістки вище місця поранення, максимальне згинання кінцівки у суглобі і накладання джгута або закрутки.
Спосіб пальцевого притискання судини, що кровоточить, до кістки застосовується на короткий час, необхідний для приготування джгута або стисної пов’язки. Найлегше це зробити там, де артерія проходить поблизу кістки або над нею.
На дрібні кровоточиві артерії та вени накладається стисна пов’язка: рана закривається кількома шарами стерильної марлі, бинта або подушечками з індивідуального перев’язувального пакета. Зверху на стерильну марлю кладеться шар вати і накладається кругова пов’язка, причому перев’язувальний матеріал, щільно притиснений до рани, стискає кровоносні судини і сприяє припиненню кровотечі.
Проте для припинення сильної кровотечі слід накласти джгут.
Накладання джгута застосовується в основному для великих судин кінцівок.
Методика накладання джгута:

1) надати (якщо можливо) ушкодженій кінцівці підвищеного положення;

2) на оголену частину кінцівки вище від рани накласти серветку, зробити декілька ходів бинта або використати будь-яку іншу підкладку (одяг потерпілого, хустку та ін.);

3) дуже розтягнений джгут накласти на кінцівку вище від рани на прокладку так, щоб перші один-два оберти джгута зупинили кровотечу;

4) закріпити край джгута за допомогою крючка та ланцюжка;
5) покласти під джгут записку, в якій позначити дату і час накладання джгута;
6) на рану накласти асептичну пов’язку;
7) перевірити правильність накладання джгута (за припиненням кровотечі, відсутністю пульсу на периферичних артеріях, блідим кольором шкіри);
8) взимку кінцівки із накладеним джгутом обгорнути ватою, одягом.
Замість табельного гумового джгута, який не завжди може бути поруч, можна використовувати ганчірку, бинт, пасок для штанів.
Необхідно пам’ятати, що джгут може бути використаний на термін не більше 5 годин (узимку не більше ніж на 30 хвилин), тому що потім кінцівка змертвіє. При першій можливості джгут знімають. Якщо немає такої можливості, то через 1,5—2 години слід трішки попустити джгут на 1—2 хвилини до почервоніння шкіри і знову затягти його.
Найбільш небезпечна кровотеча — артеріальна. Її ознаки: кров б’є сильним пульсуючим струмом, яскраво-червоного кольору.
Зупинити таку кровотечу можна:
за допомогою джгута, накладеного вище місця поранення; джгут накладається не більше ніж на 1,5 години; пальцевим притисканням судини, що кровоточить, вище місця кровотечі; перетиском судини в рані.
Після зупинки кровотечі на рану накладається пов’язка.
Якщо кров темного кольору і струменить безперервно, ви маєте справу із венозною кровотечею. Зупинити її можна за допомогою тугої пов’язки на рану.
Венозну та капілярну кровотечу досить успішно зупиняють накладанням стисної пов’язки.
Після зупинки кровотечі шкіра навколо рани обробляється розчином йоду, брильянтової зелені, спиртом, горілкою або, у крайньому випадку, одеколоном. Ватним або марлевим тампоном, змоченим в одній із цих рідин, шкіру змазують від краю рани. Не слід заливати їх у рану, тому що це, по-перше, посилить біль, по-друге, пошкодить тканини всередині рани й уповільнить процес загоювання. Якщо в рані є чужорідне тіло, ні в якому разі не слід його витягати. Після завершення усіх маніпуляцій рана закривається стерильною пов’язкою. Стерильну пов’язку (індивідуальний перев’язувальний пакет, стерильний бинт, чиста хустка, шматок білизни, випрасуваний з обох боків) накладають, не торкаючись руками, безпосередньо на рану і місце навколо неї.
Дрібні ушкодження шкіри можна заклеїти шматочком бактерицидного липкого пластиря, а зверху на нього покласти ще шматочок лейкопластиря, на 0,5 см ширший від поперед-нього із кожного боку. Така пов’язка герметична і добре забезпечує загоювання рани.
Стискування тканин
Допомога потерпілому при тривалому стискуванні тканини
1) Обкласти притиснені кінцівки пакетами із льодом, снігом або холодною водою;
2) дати дві-три таблетки анальгіну;
3) запропонувати випити велику кількість теплої рідини;
4) накласти захисні джгути на стиснені кінцівки до їх вивільнення;
5) відразу після вивільнення туго забинтувати ушкоджені кінцівки;
6) накласти імпровізовані шини;
7) повторно прикласти холод до ушкоджених кінцівок;
8) продовжувати давати пити до прибуття лікарів.
Не можна:
9) усувати перешкоди кровотоку (вивільняти стиснену кінцівку) до накладання захисних джгутів і прийому потерпілим великої кількості рідини;
10) зігрівати притиснені кінцівки.
Способи евакуації потерпілих

Безносилкове перенесення потерпілих залежно від конкретних умов можна здійснювати на руках і за допомогою носилкових лямок. Носилкові лямки виготовляють із смуги цупкої тканини завдовжки 2 м і завширшки близько 10 см. Їх можна використовувати у вигляді кільця або вісімки. Транспортування потерпілого на руках зазвичай виконують удвох, склавши руки в «замок» із трьох або чотирьох рук.

Постраждалих можна переміщувати і на різних допоміжних засобах: підстилках, листах фанери, окремих частинах або предметах меблів та ін.
Намагайтеся забезпечити потерпілому, особливо ушкодженій частині його тіла, максимально зручне положення.
Домашня аптечка повинна містити хоча б мінімум медичних засобів, необхідних для надання першої медичної допомоги при травмах, гострих запалювальних захворюваннях, різних нападах. Приблизний склад її може бути таким:
таблетки валідолу — застосовуються при гострих болях у ділянці серця;
нітрогліцерин — при нападах стенокардії;
корвалол, валокордин — біль у серці;
настойка валеріани — заспокійливий засіб при нервовому збудженні;
таблетки кислоти ацетилсаліцилової (аспірин) — протизапальний засіб, застосовують при застуді або у стані пропасниці;
таблетки парацетамолу — при застудних та грипозних захворюваннях;
таблетки амідопірину та анальгіну — жарознижуючий, знеболюючий та протизапальний засіб;
таблетки пенталгіну та баралгіну — як знеболюючий засіб;
таблетки спазмолгіну — при головних болях;
таблетки вугілля активованого — при накопиченні газів у кишечнику та харчових отруєннях;
шлункові таблетки бесалолу — знеболююча дія при захворюванні органів брюшної порожнини, а також деяка знезаражуюча дія на кишечну флору;
гідрокарбонат натрію у порошку (сода двовуглекисла) — при печії застосовують на кінчику ножа, а також для полоскання горла;
кислота борна — для полоскання рота і горла і промивання очей;
лейкопластир бактерицидний — для лікування саден, порізів, деяких виразок і невеликих ран;
лейкопластир звичайний — для кріплення невеликих пов’язок на рану;
розчин йоду спиртовий 5%-й використовують як зовнішній антисептичний засіб;
розчин аміаку (нашатирний спирт) — для вдихання при стані знепритомлення, нервовому потрясінні, угарі;
вазелін борний — для пом’якшення шкіри, діє як антисептик;
таблетки від кашлю — при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
джгут кровозупинний — для тимчасового зупинення кровотечі із артерій кінцівок;
синтоміцинова емульсія — при опіках та обмороженнях;
термометр;
ванночка очна — для промивання очей при забрудненні. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua