Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Історія України
Історія України від прадавніх часів до середини XVI ст.

Життя людей на теренах сучасної України у прадавню добу (1 млн років тому — початок нової ери)

Проблема етногенезу слов’ян

Етногенез (від грецького «етнос» — плем’я, народ, «генезіс» — походження, виникнення) — процес формування народності. Відомо, що український народ походить від східної групи слов’ян. Історики, етнографи, археологи, мовознавці, що вивчали процес формування слов’янської народності, виявили факти, які підтверджують безперервність культурного розвитку праукраїнців від часів трипільської культури. Тобто деякі племена предків українців жили на теренах сучасної України з часів енеоліту й частково вціліли всупереч численним вторгненням войовничих кочовиків. Етногенез слов’ян проходив у формі змішування і злиття споріднених, сусідніх автохтонних (місцевих) племен і з включенням у цей процес мігрантів — переселенців.
Більшість дослідників визнають за прабатьківщину слов’ян територію між середнім Дніпром, Прип’яттю, Карпатами і Вислою. Отже, до праслов’янських зазвичай відносять більшість археологічних культур, які сформувалися між Дністром, Одером, Прип’яттю і Північним Причорномор’ям від часів енеоліту. Це дає можливість зрозуміти, завдяки чому в середині I тис. н. е., напередодні утворення першої східнослов’янської держави — Київської Русі, на українських землях вже мешкав народ з давніми традиціями, віруваннями, звичаями, з високим рівнем розвитку матеріальної культури (табл. 4).
Таблиця 4
Найвідоміші археологічні культури праслов’ян
Тшинецько-комарівськаБлизько XVI— X ст. до н. е.Північний захід і Правобережжя
БілогрудівськаБлизько XIII—XII ст. до н. е.Лісостепова смуга Правобережжя від Збруча до Дніпра
ЛужицькаБлизько XIІ—XI ст. до н. е.Північне Прикарпаття
Голіградська (культура фракійського гальштату)Близько X—VІІ ст. до н. е.Північне Прикарпаття, Буковина, Західне Поділля
ЧорноліськаЛісостепова частина між Дніпром і Дністром
ВисоцькаБлизько X—VI ст. до н. е.Невеликий простір вододілу між Західним Бугом, Дністром і Стиром
ЗарубинецькаIII ст. до н. е.— II ст. н. е.Лісові райони Верхньої Наддніпрянщини, Подесення та Поділля
ЧерняхівськаIII—V ст. н. е.Лісостепова й частково степова частини
Празько-корчацькаV—VII ст. н. е.Північно-західна частина
ПеньківськаСереднє Подніпров’я, Лівобережжя Дніпра, Південне Побужжя
КолочинськаНевеликий простір північно-східної частини

На рубежі нової ери слов’яни сформувалися як самостійна етнічна спільнота. Вони розселилися на території від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, від річки Прут, Карпатських гір, річки Західний Буг на заході до річки Дон і верхів’я річки Волги на сході. Перші письмові згадки про слов’ян містяться у творах римських авторів I—II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птоломея, які називають їх венедами. У середині I тис. н. е. почалося розселення слов’ян на північний схід, південь і південний захід. Загальнослов’янська спільнота розпалася на три гілки: східну, західну (майбутні поляки, чехи, словаки, лужицькі серби) і південну (майбутні серби, хорвати, словенці, болгари, боснійці, македонці, чорногорці). Східна гілка слов’ян у свою чергу поділилась на три частини: південнозахідну, західну і північно-східну — відповідно, майбутні українці, білоруси й росіяни. На сьогодні слов’яни є найчисленнішою групою споріднених за походженням народів Європи. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua