Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Географія
Економічна і соціальна географія України

Господарство

Сільське господарство

Сільське господарство — провідна галузь виробництва, яка займається вирощуванням рослин і розведенням свійських тварин задля забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. На розвиток і розташування сільського господарства впливають дві групи факторів: природні й соціальноекономічні. До природних належать агрокліматичні, земельні, водні й біологічні ресурси; до соціально-економічних — демографічні (характер розселення, густота населення і рівень забезпеченості трудовими ресурсами), технологічні (рівень розвитку промисловості, ступінь забезпеченості технікою), економічні (густота транспортної мережі, розвиток внутрішньо- і міжгалузевих зв’язків). Серед усіх факторів, що істотно впливають на розвиток і розташування сільського господарства, особливе значення в сучасних умовах мають демографічні та економічні.
Сільськогосподарські підприємства різних типів складають соціально-економічну структуру агропромислового комплексу (АПК). Це державні, промислові, будівельні, транспортні, торговельні підприємства.
Сільське господарство — провідна галузь АПК. Воно складається з рослинництва та тваринництва (схема 14). За вартістю продукції рослинництво в Україні переважає над тваринництвом.

Головним показником розвитку сільського господарства, як і економіки загалом, є продуктивність праці, тобто кількість продукції, виробленої одним працівником за рік. Цей показник, у першу чергу, залежить від того, яким шляхом розвивається господарство — екстенсивним чи інтенсивним. Екстенсивний шлях — збільшення валового обсягу продукції за рахунок освоєння нових земель, будівництва слабомеханізованих і технічно відсталих підприємств, широкого використання фізичної праці. Інтенсивний шлях полягає в підвищенні продуктивності праці за рахунок упровадження у виробництво досягнень науки та техніки (механізації, автоматизації, роботизації, хімізації), селекції рослин і тварин (виведення продуктивних сортів і порід), раціонального використання природних і виробничих ресурсів.
Україна характеризується високим ступенем освоєння земельного фонду; на сільськогосподарські угіддя припадає 42,4 млн га, або 70,3 % його площі. Характерною рисою структури сільськогосподарських угідь України є загальна висока питома вага розораних земель (81 %), а в Кіровоградській, Вінницькій і Тернопільській областях вона становить близько 90 %. (Для порівняння: у США — 16,9 %, у Франції — 32 %.) Інші площі використовуються під багаторічні насадження (2,7 %), сіножаті (5,1 %) і пасовища (11,4 %). На структуру сільськогосподарських угідь впливають природні, економічні й соціальні фактори. Так, найбільше розорані землі лісостепової зони (85,4 %), найменше — Полісся (68,9 %), де майже третину площі сільськогосподарських угідь займають природні кормові угіддя. В Україні є невеликий потенціал для збільшення площі сільськогосподарських угідь. Це заболочені землі (Полісся) і землі, що потребують зрошення (південь України), їхня частка в структурі земельного фонду складає 2,5 %.
Рослинництво
Рослинництво включає вирощування зернових, технічних, кормових, овочевих і баштанних культур, картоплі, фруктів (рис. 38).

Рис. 38. Структура посівних площ України
Головні зернові культури: озима та яра пшениця, жито, озимий і ярий ячмінь, кукурудза, овес, гречка, просо і рис.
Основна зернова культура України — озима пшениця, середня врожайність якої складає 20—25 ц/га (у розвинених країнах — 60— 80 ц/га). Основні райони вирощування — Лісостеп і північні райони Степу. Яра пшениця має нижчу врожайність у порівнянні з озимою, її сіють головним чином у степових районах України, де практично відсутній постійний сніговий покрив.
Цінною продовольчою культурою є озиме жито. Основні райони його вирощування — Полісся й західна частина країни. Такі ж площі, як і жито, займає овес. В Україні він є допоміжною зернофуражною культурою.
Ячмінь — друга за розмірами посівних площ і за валовими зборами зерна (близько 20 %) яра зернова культура. Ярий ячмінь вирощують, як і озиму пшеницю, у степовій і лісостеповій зонах, частково — в Поліссі. Озимий ячмінь вирощують у південній частині Степу та в передгірних районах Криму.
Третє місце серед зернових за площею посівів посідає кукурудза. Найкращі умови для її вирощування — північний і центральний Степ, південь Лісостепу.
Значні площі в Україні відводяться під гречку. Найбільші посіви гречки зосереджені в Поліссі, а також частково в Лісостепу.
Просо переважно вирощують у Лісостепу та Степу.
Рис як продовольчу культуру вирощують на поливних землях у Миколаївській, Херсонській областях та в Криму.
Картопля й овочі — цінні, багаті на вітаміни продукти харчування. Картопля використовується як продукт харчування, для технічної переробки на спирт, крохмаль, патоку і як корм для тварин. Основні райони виробництва картоплі — Полісся і Лісостеп, а також передмістя великих міст.
Овочівництво поширене по всій території України і має в основному азональний характер. Найбільша концентрація посівів овочевих культур характерна для господарств, розташованих навколо великих міст. У Поліссі вирощують переважно огірки, моркву, столовий буряк, капусту, у Лісостепу — огірки, помідори, цибулю, у Степу — помідори, перець, баклажани. Багато овочевих культур переробляються на овочеконсервних заводах (наприклад Херсонському, Одеському).
До технічних культур відносять сільськогосподарські рослини, продукція з яких надходить у промислову переробку.
Технічні культури України досить різноманітні: цукровий буряк, соняшник, льон-довгунець, хміль, тютюн. Найважливіша технічна культура — цукровий буряк (найбільші площі — у Лісостепу, зокрема в Тернопільській, Вінницькій, Черкаській і Хмельницькій областях; є також посіви в південних районах Полісся та північних районах Степу). Із буряку одержують цукор, а відходи цукрового виробництва (жом, патока) використовуються як корм у тваринництві.
Друге місто за площею посівів серед технічних культур належить соняшнику.
Соняшник вимогливий до тепла, світла та ґрунту. Основні райони його вирощування — південні степи України (Кіровоградська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області). При переробці соняшнику, крім олії, одержують макуху, яку використовують як корм для худоби. Молодий зелений соняшник — цінний корм; його висівають для одержання силосу.
Льон-довгунець — вологолюбна культура, яку вирощують у північних і західних районах України, де клімат досить вологий, літо нежарке, ґрунти підзолисті. Із насіння льону-довгунця одержують олію, макуху. Клоччя використовується у виробництві вірьовок, шпагату.
Хміль вирощують у Житомирській області, тютюн і ефіроолійні культури — у Криму.
Важливими галузями рослинництва є садівництво і виноградарство, що займаються вирощуванням плодових (яблука, груші та ін.) і ягідних культур, винограду для використання в натуральному вигляді та переробки.
Практично в усіх областях України розвинуте садівництво, але головні райони вирощування зосереджені в АР Крим, Вінницькій, Одеській, Харківській, Черкаській областях.
Садівництво — трудомістка галузь. У садах створюють умови не тільки для механізованого догляду за деревами і збору плодів, але й вирощування карликових форм плодових дерев, зручних для обробки. Значну частину продукції садівництва дають сади, що розташовані на присадибних ділянках. Особливо значною є питома вага кісточкових (слив, вишень).
Виноград дуже вимогливий до тепла й сонця, тому його вирощують у Степу, на Закарпатті та Південному березі Криму. В останні роки виноград почали переробляти на соки. Плантації товарного винограду зосереджені в Одеській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях.
Тваринництво
Тваринництво України традиційно спеціалізується на виробництві м’яса, м’ясопродуктів, молока, яєць та інших продуктів харчування. Головні галузі — скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, конярство (відроджується в Україні), кролівництво, рибництво, бджільництво, шовківництво, хутрове звірівництво. На структуру, розташування та спеціалізацію тваринництва України істотно впливає кормова база, яка відрізняється в різних регіонах держави і залежить від місцевих особливостей (кліматичних, земельних тощо).
Головна галузь тваринництва — скотарство. Основними продуктами скотарства є молоко, м’ясо та шкіра тварин. Скотарство розвинене повсюдно. Навколо великих міст, міських агломерацій, у приміських зонах Полісся та Лісостепу розміщуються господарства, що спеціалізуються на молочно-м’ясній продукції. М’ясо-молочне тваринництво переважає в Степу.
Свинарство — друга за значенням галузь тваринництва. Свинарство забезпечує населення продуктами харчування (м’ясом і жиром), а легку промисловість — шкірою, щетиною та ін. Воно менше залежить від кормової бази, тому зосереджене в густонаселених районах, де добре розвинуті овочівництво, є відходи харчової промисловості. Основними постачальниками продукції свинарства є Лісостеп і Степ.
Вівчарству в Україні належить допоміжна роль. Воно розвивається в Степу і на гірських пасовищах Карпат. Ця галузь спеціалізується на постачанні м’яса, вовни, жиру, овечого молока. Вівчарство розвивається в слабозаселених районах, тому що є менш трудомісткою галуззю.
Птахівництво орієнтується на споживача й розвивається в приміських зонах великих міст. Ця галузь спеціалізується на розведенні курей, індиків, качок, гусей, виробництві м’яса (бройлери), яєць, пера і пуху. Великими виробниками пташиного м’яса і яєць є лісостепові й степові області. Перше місце в Україні належить Криму.
Конярство сьогодні відіграє другорядну роль, поголів’я цих тварин тривалий час скорочувалося. Розвинене в Карпатах, Закарпатті, Луганській і Черкаській областях.
Кролівництвом займаються переважно у приватному секторі. Основними районами розведення є Степ і Лісостеп України.
Рибництво є перспективною галуззю. Воно розвивається на базі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та інших річок. Витрати праці на розведення риб порівняно невеликі. В основному в Україні штучно розводять коропа, білого амура, товстолобика, щуку, пеленгаса, ляща та ін. У Карпатах і на Поліссі створені спеціалізовані господарства з розведення форелі. У Криму, на узбережжі Чорного моря, культивують аквакультуру (мідії та ін.).
Бджільництво розвинене в усіх областях України, де вирощують медоноси (гречку, соняшник, багаторічні трави). Бджільництво займається розведенням бджіл для одержання меду, воску, прополісу, бджолиної отрути, запилення сільськогосподарських культур. Заважає розвитку даної галузі використання хімікатів у рослинництві.
Шовківництвом займаються на півдні України, де росте шовковичне дерево — шовковиця.
Звірівництво розвинене у спеціалізованих господарствах, орендних підприємствах і приватному секторі майже в усіх областях. В Україні розводять нутрій, норок, блакитного песця, сріблястих лисиць. Хутро використовується в легкій промисловості, частково експортується. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua