Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Географія
Загальна географія

Материки

Євразія

Географічне положення
Євразія — найбільший материк планети. Він займає 1/3 частину суходолу (54,3 млн км2). Євразію утворюють дві частини світу — Європа та Азія, умовною межею між якими є Уральські гори (рис. 26). Материк повністю розташований у Північній півкулі. На півночі він далеко заходить за полярне коло (мис Челюскін), а на півдні майже сягає екватора (мис Піай). У Південній півкулі лежать тільки Великі Зондські острови. Більша частина материка розташована в Східній півкулі. Лише крайні західна і східна частини з низкою островів лежать у Західній півкулі. Крайня західна точка — мис Рока, а східна — мис Дежнєва.

Рис. 26. Євразія
Євразія — єдиний материк, що омивається усіма океанами: на півночі — Північним Льодовитим, на півдні — Індійським, на заході — Атлантичним, на сході — Тихим. Він має значну шельфову зону, дуже порізану берегову лінію та найбільшу кількість островів і півостровів.
Євразія найближче розташована до Африки, від якої її відокремлюють неширока Ґібралтарська протока і Суецький канал. Беринґова протока відокремлює Євразію від Північної Америки. У далекому минулому південно-східна частина Євразії була з’єднана сухопутним мостом з Австралією. Зараз цей зв’язок утрачений. Дуже далеко від Євразії розташовані Південна Америка й Антарктида.
Особливості рельєфу
Євразія значно вища за інші материки (крім Антарктиди); на її території розташовані найвищі гірські системи планети — Гімалаї, Кунь-Лунь, Гіндукуш, Памір. Рівнини Євразії відрізняються великими розмірами, їх набагато більше, ніж на інших материках. У Євразії найбільша амплітуда висот (г. Джомолунґма, 8848 м — западина Мертвого моря, 395 м). На відміну від інших материків, гори в Євразії розташовані не лише по окраїнах, але й у центрі. Виділяють два величезні гірські пояси: Тихоокеанський (найбільш рухливий) на сході та Альпійсько-Гімалайський на півдні й заході.
Рельєф Євразії формувався у межах кількох давніх платформ, що з’єднувалися складчастими поясами різного віку. Євразійська літосферна плита має у своєму складі давні платформи: Сибірську, Китайську, Східноєвропейську, Аравійську та Індостанську, на яких розташовані різні за висотою великі рівнини (від низовин до плоскогір’їв). Між давніми платформами виникли області складчастості, що злилися у величезні гірські пояси і з’єднали платформи в єдине ціле. Зараз активні горотворні процеси відбуваються на сході Євразії, на стику Тихоокеанської і Євразійської літосферних плит. Тут багато вулканів, часто відбуваються землетруси, як на суходолі, так і в океані.
Особливості клімату Євразії
Клімат Євразії тісно пов’язаний з її великими розмірами. Материк характеризується винятковою розмаїтістю кліматичних умов, чому сприяє низка факторів (схема 6).
Клімат Євразії більш різноманітний і контрастний, ніж у Північній Америці. Тут літо тепліше, а зима холодніша (в Оймяконській западині розташований полюс холоду Північної півкулі, –71 °С). Опадів випадає досить багато, особливо по окраїнах (крім узбережжя Північного Льодовитого океану). На півдні розташоване «найвологіше» місце на Землі — містечко Чепуранджі (південно-східні схили Гімалаїв), де випадає понад 10 000 мм опадів на рік. Однак клімат Євразії в цілому сухіший, ніж клімат Північної Америки. У горах Євразії, як і на інших материках, кліматичні умови змінюються із висотою. Вони найбільш суворі в районах високогір’я, особливо на Памірі й Тибеті.

Унаслідок великих розмірів і особливостей географічного положення в Євразії представлені не лише всі кліматичні пояси, але й усі відомі на Землі типи клімату. На півночі розташовані арктичний і субарктичний кліматичні пояси з низькими середніми температурами повітря й малою кількістю опадів. Найбільшу площу займає помірний пояс, тому що саме в помірних широтах Євразія найбільше витягнута із заходу на схід. Тут кліматичні умови різні, і один тип клімату змінює інший. Так, на заході клімат морський, на схід він змінюється на помірно континентальний, континентальний, різко континентальний (у центрі); на східному узбережжі — мусонний тип клімату з теплим вологим літом і холодною сухою зимою. У субтропічному поясі виділяють три кліматичні області із середземноморським, континентальним і мусонним кліматом.
Своєрідні кліматичні умови сформувалися біля Північного тропіка. Тут на заході Азії весь рік сухо і спекотно, що пояснюється впливом континентального тропічного повітря, а на сході сформувався субекваторіальний тип клімату з мусонною атмосферною циркуляцією.
Внутрішні води
На території Євразії наявні всі види вод суходолу. Є повноводні річки, глибокі озера, потужні льодовики гірських і полярних районів, великі площі боліт і вічної мерзлоти, значні резервуари підземних вод.
Великі річки Євразії беруть початок переважно у внутрішніх районах материка. Характерною особливістю материка є наявність великих площ басейнів внутрішнього стоку; річки не досягають океанів, а впадають в озера (Волґа, Сирдар’я та ін.) або губляться у пісках пустель.
Річки Євразії належать до басейнів Північного Льодовитого (Об, Єнісей, Лена та ін.), Тихого (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконґ), Індійського (Інд, Ґанґ та ін.), Атлантичного (Дунай, Дніпро, Рейн, Ельба, Висла та ін.) океанів.
Озера Євразії розповсюджені нерівномірно та мають різне походження улоговин. Саме на території Євразії розташовані найглибше озеро світу — Байкал (1620 м) і найбільше за площею водної поверхні озеро Землі — Каспійське (371 000 км2). На північному заході поширені озера, що утворилися внаслідок опускання земної кори і впливу давнього льодовика (Ладозьке, Онезьке, Венерн та ін.). У розломах земної кори утворилися тектонічні озера — Боденське, Балатон, Мертве море, Байкал. Є карстові озера.
Цінним природним багатством є підземні води, особливо великі запаси яких залягають під Західносибірською рівниною. Підземні води не лише живлять річки та озера — саме їх споживає населення як питні.
Болота поширені на півночі Євразії, у районах тундри та тайги.
Сучасне зледеніння займає значні площі на багатьох островах (Ісландія, Шпіцберґен, Нова Земля), а також в горах (Альпи, Гімалаї, Тянь-Шань, Памір). Гірські льодовики живлять численні річки.
Екологічні проблеми внутрішніх вод Євразії потребують постійної уваги, бо забруднення таких великих резервуарів прісної води, як озеро Байкал, річки Сибіру, Далекого Сходу, Китаю та Індії, є небезпечним для всього органічного життя материка.
Природні зони
Різноманітність природних зон Євразії пов’язана з великими відмінностями кліматичних умов (поєднання тепла і вологи) і особливостями будови поверхні материка. Тобто на формування природних зон впливають як зональні, так і азональні фактори. Останнім часом особливого значення набуває антропогенний фактор, адже компоненти природи все більше змінюються під впливом господарської діяльності людини.
Євразія лежить у всіх кліматичних поясах Північної півкулі; на материку представлені всі типи клімату Землі, тому тут розташовані всі природні комплексинашої планети (табл. 10). Розташування природних зон в Євразії, як і на інших материках, підпорядковується закону широкої зональності, тобто вони змінюються з півночі на південь із збільшенням кількості сонячної радіації. Однак є й істотні відмінності, що пояснюються умовами атмосферної циркуляції над материком. У Євразії, як і в Північній Америці, деякі природні зони змінюють одна одну із заходу на схід, адже східні й західні окраїни материка найбільш зволожені, а внутрішні райони набагато сухіші. Отже, головними причинами, від яких залежить розташування природних зон в Євразії, є зміна температурних умов, річна кількість опадів, особливості рельєфу.
Таблиця 10
Розміщення природних зон Євразії
Кліматичні поясиПриродна зона
Арктичний Арктична пустеля
Субарктичний Тундра і лісотундра
Помірний Тайга, мішані ліси, широколисті ліси, лісостепи, степи, пустелі й напівпустелі
Субтропічний і тропічнийВічнозелені твердолисті ліси й чагарники; савани й рідколісся, перемінно-вологі (мусонні) ліси
Субекваторіальний Перемінно-вологі ліси; савани і рідколісся
Екваторіальний Вологі екваторіальні ліси

У помірному кліматичному поясі розташовано найбільше природних зон, а найбільшу площу займає зона тайги.
Області з висотною поясністю також займають велику частину території материка. Особливо чітко висотна поясність представлена в Гімалаях, де розташовані всі природні зони Землі, а верхня межа поширення рослинності проходить на висоті 6218 м.
Природні зони Євразії подібні до аналогічних у Північній Америці. Дуже схожі рослинність і тваринний світ у північній частині цих материків. Однак є істотні відмінності. У Євразії природні зони більш різноманітні, природні комплекси арктичних пустель, тундри і лісотундри не заходять так далеко на південь, як у Північній Америці. Тут зони тайги, мішаних і широколистих лісів, напівпустель і пустель займають велику площу, а області висотної поясності більші, ніж у Північній Америці.
Населення, політична карта та господарство Євразії
Євразія — найбільш населений материк, тут мешкає 2/3 населення планети. На материку проживають представники монголоїдної та європеоїдної рас, на островах Індонезії — представники австралоїдної раси. Монголоїди живуть на сході Азії, європеоїди — на заході та півдні Азії, у Європі.
Національний склад населення материка є дуже складним. Європу населяють слов’янські народи, німці, французи, італійці, іспанці, ірландці, англійці, на півночі регіону проживають норвежці, шведи, фіни. Південно-Західну Азію населяють арабські народи, а також турки, курди і перси; Північну Азію — росіяни; Південну — гіндустанці, бенґальці, пакистанці; Південно-Східну — в’єтнамці, тайці, бірманці, малайці. У Центральній Азії проживають тибетці, уйгури, монголи, у Східній — китайці, японці, корейці.
За мовним складом населення Європи досить різноманітне. У Європі живуть народи, що говорять слов’янськими мовами, мовами романської і германської груп. В Азії багато народів говорять мовами алтайської мовної групи, індійськими і китайсько-тибетськими мовами. Народи Південно-Західної Азії спілкуються арабською мовою й мовами іранської групи. На південному сході Азії народи говорять мовами, що належать до групи австронезійських.
Населення розміщується по материку нерівномірно. Тут можна виділити ареали з густотою сільського населення понад 100 осіб/км2 (Південна Азія, Східний Китай). Західна Європа теж густо заселена (особливо узбережжя Атлантики), але тут переважає міське населення. Значна частина материка заселена дуже рідко (менш ніж 1 особа/км2). Це нагір’я Тибету і Гобі, Центральна і Північна Азія, півострів Аравія.
Політична карта Євразії почала формуватися дуже давно, тому зараз вона дуже строката. Тут налічується понад 80 країн, серед яких є великі (Китай, Росія, Індія) і дуже малі (Сан-Марино, Сінґапур та ін.). Великою строкатістю відрізняється політична карта Західної Європи. Значна частина країн має вихід до моря, що сприяє їхньому економічному розвитку. Політична карта материка продовжує змінюватись.
Господарству країн Євразії притаманна розмаїтість. На материку розташовані економічно розвинені держави, країни із середнім рівнем розвитку, а також чимало найбідніших країн світу (схема 7).
Схема 7

НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua