Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Географія
Загальна географія

Материки

Північна Америка

Географічне положення
Північна Америка — третій за площею материк планети (24,25 млн км2) — повністю розташована в Північній півкулі. Вона простягається на 7500 км від мису Мерчісон на півночі до мису Мар’ято на півдні, тому її перетинають майже всі географічні пояси Північної півкулі. Північна Америка повністю розташована в Західній півкулі й простягається на 7000 км від мису Принца Уельського на заході до мису Сент-Чарльз на сході.
Загальними контурами материк нагадує трикутник із широкою основою на півночі й сильно витягнутою вершиною на півдні. Південна частина Північної Америки називається Центральною Америкою.
Північна Америка межує з Південною Америкою. Одну від іншої відокремлює Панамський канал. Ці два материки складають єдину частину світу — Америку. Беринґова протока на заході відокремлює Північну Америку від Євразії. Північна Америка дуже віддалена від Австралії й Африки.
Північну Америку омивають три океани: на півночі — Північний Льодовитий, на заході — Тихий, на сході — Атлантичний (рис. 25). Значна порізаність берегової лінії материка проявляється наявністю великих заток, що глибоко врізаються в суходіл. На півночі це Гудзонова затока, що майже весь рік укрита льодом; на півдні — Мексиканська затока, яка дає початок потужній теплій течії — Ґольфстріму; на південному заході — Каліфорнійська затока, що відокремлює від материка однойменний півострів.
Особливості рельєфу

Рис. 25. Північна Америка
У рельєфі північної частини материка переважають знижені й підняті рівнини, тому що територія лежить на давній платформі. Величезний вплив на формування рівнинного рельєфу мало давнє зледеніння. Рухаючись, льодовик руйнував і згладжував усі виступи на земній поверхні. На південь розкинулися горбкуваті Центральні рівнини, також укриті льодовиковими відкладами. На півдні сформувалася плоска Міссісіпська низовина, складена річковими наносами. На заході, біля передгір’їв Скелястих гір, лежать високі Великі рівнини, розчленовані глибокими річковими долинами.
На сході материка розташовані невисокі гори Аппалачі, середня висота яких становить 1000 м, найвища точка — гора Мітчелл (2037 м). Уздовж усього західного узбережжя простяглися Кордильєри. Це високі молоді гори із середньою висотою 3000 м, найвища точка — гора Мак-Кінлі (6194 м). Вони утворилися на стику літосферних плит, тому тут і зараз відбуваються сильні землетруси й виверження вулканів.
Особливості клімату
Клімат Північної Америки характеризується надзвичайною різноманітністю внаслідок великої протяжності материка з півночі на південь та особливостей форм рельєфу.
Північне узбережжя та острови, що прилягають до материка, розташовані в межах арктичного кліматичного поясу. Тут весь рік панує холодне арктичне повітря, узимку поверхня землі майже не одержує сонячного тепла, а влітку температури ледве сягають нуля. Саме за цих умов утворюються льодовики. На південь від Північного полярного кола до 60° пн. ш. розташований субарктичний кліматичний пояс із характерною суворою зимою, яка змінюється прохолодним літом із дощовою погодою.
Більша частина материка (40—60° пн. ш.) розташована в межах помірного кліматичного поясу з холодною зимою й порівняно теплим літом. Узимку випадає сніг, улітку йдуть дощі, хмарна погода швидко змінюється теплою сонячною. У цьому поясі наявні помітні відмінності в різних його частинах.
На території Північної Америки спостерігаються несприятливі погодні явища — урагани та торнадо (американська назва смерчу). Унаслідок переміщення циклонів у поясі від 10° до 30° пн. ш. утворюються шторми, які рухаються на захід і, діставшись узбережжя, відхиляються на північ. Коли швидкість вітру в цих тропічних циклонах перевищує 120 км/год, вони перетворюються на урагани. Формуючись над Мексиканською затокою, урагани рухаються на північ, відчутно впливаючи на погодні умови материка, бо охоплюють площі у сотні квадратних кілометрів та можуть тривати багато днів.
Торнадо мають велику руйнівну силу. Найвірогідніше, їх походження пов’язане з грозами. На території США на рік може відбуватися понад 700 торнадо, найчастіше — над Великими рівнинами та на Середньому Заході, навесні та на початку літа.
Внутрішні води
За загальним обсягом річкового стоку Північна Америка посідає третє місце після Євразії і Південної Америки. Річки Північної Америки належать до басейнів трьох океанів: Атлантичного, Тихого і Північного Льодовитого. Вододіл між басейнами річок Атлантичного і Північного Льодовитого океанів слабко виражений у рельєфі. У Кордильєрах вододіл між басейнами річок Тихого й Атлантичного океанів проходить по східних гірських хребтах.
Найбільша річка басейну Північного Льодовитого океану — Маккензі (5472 км). Річки цього басейну надовго замерзають, мають снігове живлення.
Річки Тихоокеанського узбережжя здебільшого короткі, бурхливі, повноводні, течуть у глибоких долинах (каньйонах); живлення переважно дощове. На північному заході материка тече річка Юкон (2897 км), що має тривалий (біля півроку) льодостав і значну частку снігового живлення.
До басейну Атлантичного океану належить багато річок, у тому числі найбільша на материку — Міссісіпі з притоками Міссурі, Огайо, Арканзас. Розливаються ці річки навесні під час сніготанення. Довжина Міссісіпі з Міссурі — 5971 км.
У північній частині материка розташована велика кількість озер, що мають льодовиково-тектонічне походження. Найбільші з них: Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска, Вінніпеґ, а також Великі озера (Верхнє, Мічиґан, Гурон, Ері, Онтаріо). Усі вони є проточними та прісними. Води Великих озер мають стік в Атлантичний океан через річку Св. Лаврентія, режим якої зарегульований озерами. В улоговинах Кордильєр розташовані невеликі безстічні солоні озера, найбільше з них — Велике Солоне озеро.
До внутрішніх вод материка належать області сучасного зледеніння — це гірські льодовики, а також покривні льодовики Ґренландії та інших арктичних островів. Басейн підземних вод Північної Америки має невелику площу.
Природні зони
Природні зони Північної Америки різноманітні (табл. 9, с. 558). Більша частина острова Ґренландія та острови Канадського архіпелагу розташовані у зоні арктичних пустель. Ці райони вкриті материковими льодовиками та практично позбавлені ґрунтів і рослинності. Улітку лише в окремих місцях на кам’янистому ґрунті можна побачити мохи та лишайники.
Північне узбережжя Північної Америки та прилеглі до нього острови — це зона тундри, тобто безлісі ділянки субарктичного поясу. Мінімальні температури тут зберігаються протягом більшої частини року, а через вічну мерзлоту ґрунти ніколи не відтаюють.
Поступово тундра переходить у рідколісся — лісотундру, або тундролісся. Останнє, у свою чергу, змінюється хвойними лісами — тайгою. Північноамериканській тайзі притаманна наявність як хвойних, так і широколистих дерев. Оскільки ґрунти цієї зони утворюються за умов холодної зими та прохолодного літа, органічні залишки розкладаються повільно, тобто перегною утворюється мало. Через те що під перегноєм розташований білуватий шар, зовні схожий на попіл (золу), такі ґрунти називають підзолистими.
Зона широколистих та хвойно-широколистих лісів простягається вздовж Атлантичного узбережжя в меридіональному напрямі, але ділянки таких лісів є і на Тихоокеанському узбережжі. Ґрунти під цими лісами — сірі лісні та бурі лісні, у яких перегною більше, ніж у ґрунтах тайги.
Таблиця 9
Природні зони Північної Америки

Зона степів тягнеться з півночі на південь у центрі материка від канадської тайги до Мексиканської затоки. Степи Північної Америки — це безлісий простір помірного та субтропічного поясів. Ця зона розташована в сприятливих кліматичних умовах (сухе тепле літо та холодна зима), тому тут зростає багата трав’яниста рослинність на чорноземних і каштанових ґрунтах.
Перехідна смуга між лісами та степами у Північній Америці називається преріями. У минулому прерії були багаті на різноманітні види рослин та тварин. Але людина винищила бізонів, вовків-койотів і лисиць під час освоєння цих земель.
Населення, політична карта та господарство
Зараз на території Північної Америки мешкає понад 460 млн осіб, причому переважна більшість — у США, а також на півдні материка. Саме з цих районів почалася європейська колонізація Північної Америки. Найменше заселені північні частини материка, де мешкають переважно аборигени — індіанці, ескімоси, алеути (представники монголоїдної раси).
Основна маса населення Північної Америки — вихідці з європейських країн, тому на материку переважає англійська мова, у Канаді розмовляють ще французькою, у країнах Центральної Америки державною мовою є іспанська. Близько 5 % населення материка — представники негроїдної раси. Аборигенів-індіанців дуже мало — близько 1 %.
Найбільша густота населення на островах Карибського моря та в Центральній Америці — понад 200 осіб/км2. Густо заселені також східна частина материка та район Великих озер.
На території Північної Америки розташовані США, Канада та Мексика, а також близько двадцяти невеликих країн (Ґватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікараґуа, Панама, Куба, Тринідад і Тобаґо тощо) — на перешийку і прилеглих островах.
Сполучені Штати Америки — найрозвиненіша країна світу. Площа — понад 9,3 млн км2. Населення — понад 280 млн осіб, які носять спільну назву «американці», хоча є вихідцями з різних регіонів світу. Міське населення складає близько 77 %. Міст-«мільйонерів» у США вісім, міських агломерацій (злиття міст одне з одним та з передмістями) — понад 40. Державний лад США — федеративна республіка у складі 50 штатів та федерального (столичного) округу Колумбія. Столиця — Вашинґтон. Офіційна мова — англійська.
За економічними показниками США міцно утримують світове лідерство. Промисловість відрізняється великим рівнем розвитку, випускає як масову, так і складну, унікальну продукцію. Найрозвиненіші галузі промисловості — автомобільна, нафтова та нафтопереробна, авіакосмічна та ін. Промисловість контролюють гігантські об’єднання — транснаціональні корпорації (ТНК), представництва та філії яких розповсюджені далеко за межами країни. Сільське господарство США також має високий рівень розвитку, основною формою ведення сільськогосподарського виробництва є ферми, що виробляють продукцію на продаж. Сільське господарство у США багатогалузеве, забезпечує як внутрішні потреби країни, так і вивезення продуктів за межі держави для продажу на світових ринках. Вивозять рис, пшеницю, кукурудзу тощо. Транспорт США також високорозвинений, представлений усіма видами. Основну роль відіграє автомобільний транспорт (найбільший автомобільний парк світу). 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua