Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Географія
Загальна географія

Материки

Австралія

Географічне положення
Австралія — найменший материк Землі. Його площа — близько 7,7 млн км2. Разом із прилеглими островами він повністю розташований у Південній півкулі. Південний тропік перетинає Австралію таким чином, що на північ від нього лежить її менша частина. Материк омивають теплі води Тихого й Індійського океанів (рис. 21). Австралія не має сухопутних кордонів з іншими материками, тому її називають материком-островом. На північ і схід від Австралії розташована безліч островів материкового, коралового і вулканічного походження. Найбільші з них: острів Нова Ґвінея, острови Нової Зеландії.

Рис. 21. Австралія
Крайні точки материка: на півночі — мис Йорк, на півдні — мис Південно-Східний, на заході — мис Стіп-Пойнт, на сході — мис Байрон. Протяжність Австралії з півночі на південь — 3200 км, із заходу на схід — 4100 км.
Береги розчленовані: на півночі півострів Кейп-Йорк і затока Карпентарія; на півдні — Велика Австралійська затока. Біля південно-східних берегів лежить острів Тасманія, відділений від материка Бассовою протокою. Уздовж північно-східних берегів на 2000 км простяглося пасмо коралових рифів і островів — Великий Бар’єрний риф.
Особливості рельєфу. Природні ресурси
В основі материка лежить давня Австралійська платформа, тому в Австралії переважають невисокі рівнини (від 200 до 600 м). Рівнинну територію Австралії можна поділити на дві частини: західну і центральну. Західна частина материка піднята, тут простяглися великі плоскогір’я заввишки 400—600 м. Це пов’язано з тим, що західна частина Австралії лежить на піднятті давньої платформи. Центральна частина материка — велика Центральна низовина, розташована у прогині Австралійської платформи і вкрита потужним шаром осадових порід. Висота низовини не перевищує 100 м, а місцями вона лежить нижче рівня океану.
Гори в Австралії розташовані на сході. Це Великий Вододільний хребет, середня висота якого становить 1000—2000 м, максимальна — 2228 м (г. Косцюшко). Він простягнувся з півночі на південь уздовж узбережжя Тихого океану. Гори старі, сильно зруйновані. Тут немає діючих вулканів і льодовиків.
Природні ресурси Австралії є багатими: родовища вугілля, поліметалічних руд, міді, золота, великі поклади високоякісних залізних руд, нафти, природного газу та різноманітної природної сировини.
Клімат
Австралія розташована в трьох кліматичних поясах, здебільшого в тропічному, де переважає високий атмосферний тиск. Пасати, що дмуть з океану, залишають вологу на східних схилах Великого Вододільного хребта. Австралія має малу порізаність берегів, що послаблює вплив океанів. Усі ці чинники сприяли тому, що Австралія є найсухішим материком планети.
Для субекваторіального поясу характерні вологе літо і суха зима. Протягом року температура тут перевищує +20 °С, опадів випадає 1000—1500 мм і більше.
У тропічному поясі — два типи клімату: тропічний сухий (влітку +30 °С і вище, взимку +10...+15 °С, опадів 200—300 мм/рік) і тропічний вологий (на сході материка, із річною кількістю опадів до 2000 мм).
У субтропічному поясі — три типи клімату: на південному заході — субтропічний середземноморський (з теплою вологою зимою й жарким сухим літом); уздовж Великої Австралійської затоки — субтропічний континентальний (із малою кількістю опадів і різкими коливаннями температури); на південному сході — субтропічний із рівномірним зволоженням (опади протягом усього року з літнім максимумом; температура взимку +6 °С, влітку +22 °С).
Внутрішні води
На материку надзвичайно мало річок та озер, які розподіляються відповідно до кліматичних умов. Оскільки материк посушливий, річки та озера неглибокі, часто пересихають, що значною мірою зумовлює невелику кількість опадів. Найбільша річкова система Австралії — мілководна річка Муррей та її притока Дарлінґ — беруть початок на Великому Вододільному хребті.
У Муррея багато приток, найбільша з яких — Дарлінґ — майже вдвічі довша. Муррей не пересихає на відміну від Дарлінґа, який під час посухи зникає як річка, залишаючи у своїй нижній течії окремі водойми. Коли на території, якою течуть річки, випадають невеликі дощі, Муррей ненадовго розливається. На Муррею та Дарлінґу існує судноплавство, але воно є незначним. Річкові води використовуються населенням насамперед для зрошування, з цією метою споруджено водосховища.
Ще бідніші на воду річки внутрішньої Австралії, сухі річища яких називають «кріки». Лише під час дощів у них збирається вода, яка всмоктується в пісок або потрапляє до солоних озер. Найдовший крік — Куперу, який впадає в озеро Ейр.
Майже всі озера солоні, вода до них потрапляє лише у вологий період — улітку, коли її приносять річки. Найбільше австралійське озеро Ейр лежить у западині, що на 12 м нижча за рівень океану. Упродовж року озеро поповнюється водою під час дощів, тоді його площа може збільшитися в кілька разів. Під час сухого періоду на місці озера залишаються неглибокі водойми, а висохлі ділянки вкриваються шаром солі.
Австралія має значні запаси підземних вод, велика частина яких перебуває в артезіанських басейнах. Але оскільки ці води містять багато солей і непридатні для безпосереднього вживання, їх використовують для технічних потреб та обводнення пасовищ.
Проблеми водопостачання в Австралії розв’язуються шляхом створення водосховищ, облаштування нових артезіанських колодязів, очищення підземних вод від солей.
Природні зони
Природні зони Австралії змінюються від периферії до центра материка: тропічні і субтропічні ліси східної і південно-західної окраїн — савани, рідколісся і зарості чагарників — напівпустелі та пустелі.
У вологих тропічних лісах Австралії на чорноземах і латеритних ґрунтах ростуть деякі види пальм, фікуси, ліани. Густі тропічні ліси вкривають усю східну окраїну материка, піднімаючись схилами Великого Вододільного хребта. Тут переважають евкаліпти, що сягають 100 м заввишки. Під ними утворюються червоно-жовті ферралітні ґрунти.
Значну площу займають тропічні рідколісся ісавани, де яскраво виражені сезони року. Під час вологого літа австралійська савана вкривається квітучими рослинами. Тут ростуть акації, евкаліпти, а також пляшкові дерева з товстим біля основи стовбуром, який різко звужується догори. У цьому стовбурі дерево накопичує вологу для сухого зимового сезону. Ґрунт у саванах вкритий густими травами, які місцеве населення випалює для збереження вологи. Ґрунти саван Австралії належать до типу червоних ферралітних.
У центральних пустельних районах материка поширені своєрідні чагарникові зарості, що називаються скребом. Це зарості колючих чагарників або низькорослих дерев із дрібним шкірястим листям. Ґрунти під ними червоно-бурі, часто засолені.
Пустелі займають велику внутрішню частину Австралії. Тут немає оазисів, як в Африці, але самі пустелі мають не такий неживий вигляд, як Сахара: на сипучих пісках і кам’янистих ґрунтах виростають гостролисті тверді злаки.
Особливості органічного світу
Австралія відрізняється від інших материків унікальністю органічного світу. Це пов’язано з тим, що вона відокремилась від Гондвани раніше, ніж інші материки (ще в мезозої), значно віддалена від інших континентів, а видовий склад формувався в умовах слабкої конкурентної боротьби (особливо склад фауни, у котрій не було хижаків).
Тут є велика кількість ендемічних рослин: різноманітні евкаліпти, акації, трав’яні дерева, казуаріни (з безлистими гілками). У лісах серед деревоподібних папоротей, пальм і фікусів зустрічаються пляшкові дерева. У пустелях поширений скреб.
Дуже своєрідним є тваринний світ Австралії (рис. 22). Найхарактерніша риса фауни Австралії — поширення примітивних ссавців: качкодзьобів, єхидн, а також сумчастих. В Австралії нараховується 130 видів сумчастих тварин: сумчасті хижаки, гризуни, травоїдні, комахоїдні. Особливо багато представників родини кенгуру. Унікальний і світ птахів: казуари, сміттєві кури, чорні лебеді. Дуже багато папуг, у лісах водяться райські птахи, лірохвости, у саванах — страуси ему, що, як і кенгуру, є символом Австралії.
Населення, політична карта та господарство
Уся територія Австралії зайнята єдиною країною, що не має суходільних кордонів. Офіційна назва — Австралійський Союз (загальна площа 7,7 млн км2, столиця — Канберра). На території Австралійського Союзу, який складають 6 штатів і 2 території, живе понад 19 млн осіб, більшість із яких (96 %) — англо-австралійці, тобто вихідці з Великої Британії та Ірландії. Корінних мешканців дуже мало (близько 2 %). Решта — переселенці з інших країн (італійці, греки, німці, китайці, українці). Населення розміщене нерівномірно, переважна більшість (85 %) мешкає у містах.
Промисловість Австралійського Союзу розвинена, більшість інвестованого капіталу припадає на Велику Британію та США, але останнім часом головні позиції у деяких галузях промисловості (наприклад гірничовидобувній) захопила Японія. Саме завдяки іноземним інвестиціям розвивається кольорова металургія (виплавка алюмінію та міді). Високий рівень розвитку мають також машинобудівна, кам’яновугільна, хімічна та харчова промисловість, енергетика, чорна металургія.

Розвинутим є також сільське господарство. Переважна частина площі сільськогосподарських угідь (65 %) належить землевласникам, решта є державною власністю. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво, що спеціалізується на вівчарстві. Великі природні пасовища, де вівці пасуться весь рік, обумовили цю спеціалізацію з самого початку колонізації Австралії. Країна забезпечує половину світового експорту вовни. Розводять також велику рогату худобу, свиней. Основною культурою рослинництва є пшениця. Сприятливі кліматичні умови дозволяють отримувати високі врожаї фруктів і овочів, технічних культур (насамперед тютюну та цукрової тростини), винограду. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua