Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Фізика

Квантова оптика

Методи реєстрації іонізуючих випромінювань

Окремі мікрочастинки (електрони, протони, -частинки) настільки малі, що спостерігати їх не вдається навіть за допомогою електронного мікроскопа. Але фізики навчились одержувати інформацію і щодо таких частинок: розробили спеціальні непрямі методи дослідження і сконструювали спеціальні прилади, дія більшості з яких базується на здатності мікрочастинок іонізувати атоми чи молекули речовини, через яку вони проходять. Тому і йдеться про іонізуючі випромінювання, хоча можна говорити й конкретніше: методи спостереження і реєстрації елементарних частинок.
Залежно від мети експерименту (просто підрахувати число частинок, які надходять до реєструючого пристрою, чи визначити, які саме ці частинки), використовують або лічильники іонізуючих частинок, або трекові камери.
Найпростіший із пристроїв першого типу (що використовувався в експериментах у лабораторії Резерфорда) — спінтарископ (а). Альфа-частинки, що вилітають із нанесеної на вістря 1 радіоактивної речовини, потрапляють на вкритий сірчистим цинком екран 2 і викликають окремі спалахи свічення (сцинтиляції), які можна спостерігати через лінзу 3. Підрахунок спалахів виконував експериментатор.

Лічильник Гейгера (б) складається з наповненої аргоном трубки 2. Дослі-джувана частинка пролітає через неї, іонізує газ, замикаючи коло між катодом 3 і анодом 1, і створює імпульс напруги на навантаженні (резисторі R).
Камера Вільсона (в) являє собою циліндр із поршнем, заповнений сумішшю газу (аргон або азот) з насиченою парою води або спирту. Перед дослідженням розширюють газ поршнем, переохолоджуючи пару. Досліджувана частинка пролітає крізь камеру, іонізує атоми газу, на яких конденсується пара, створюючи краплинний трек (слід).
Дональд Глезер сконструював бульбашкову камеру, в якій можна досліджувати частинки значно більшої енергії, ніж у камері Вільсона, бо густина робочої речовини камери Глезера (зріджені пропан або водень) значно більша за густину робочої речовини камери Вільсона. У перегрітій перед дослідженням (шляхом миттєвого зменшення тиску) рідині досліджувана частинка створює бульбашковий трек.

Л. В. Мисовський і А. П. Жданов розробили метод товстошарових фотоемульсій. Швидка заряджена частинка, пронизуючи кристалик AgBr фотоемульсії, відриває електрони від атомів Br. Ланцюжок таких кристаликів утворює приховане зображення, яке під дією хімічного проявника перетворюється на ланцюжок зерен срібла — трек частинки. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua