Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економіка
Національна економіка

Інфляція

В ідеальному випадку для кругообігу грошей в економіці кількість їх має відповідати вимогам торгівлі при рівні цін, що склався, і певної швидкості обігу. Ця рівновага описується рівнянням Фішера: MV = PQ, де М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошової одиниці; Р — середній рівень цін, Q — кількість товарів і послуг.
Якщо ж рівновага порушується, то змінюється середній рівень цін і купівельна спроможність грошей.
Інфляція — це процес зростання середнього рівня цін, що спричиняє зниження купівельної спроможності грошей.
Дефляція — зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін.
Інфляція не означає зростання цін на всі товари. У той час як ціни на одні товари ростуть, ціни на інші можуть не змінюватись.
Виділяють два основні типи інфляції:
1) Інфляція попиту, коли «надто велика кількість грошей полює на невелику кількість товару». Причиною може бути емісія грошей. У цьому разі в рівнянні відбулися такі зміни: MV↑, а товару Q виробляється стільки ж. Отже, рівновага в ринковому кругообігу може зберегтися лише при підвищенні цін (P↑), тобто виникне інфляція.
2) Інфляція витрат виявляється, коли ціни зростають унаслідок збільшення витрат на виробництво. Розкручується інфляційна спіраль. Спочатку ростуть ціни на основні види ресурсів (електроенергія, паливо, середня заробітна плата), що призводить до зниження обсягів виробництва (Q↓). Менша кількість товарів продається за ту саму кількість грошей. Ціни ростуть. Тому, якщо ми домагаємося росту заробітної плати, а продуктивність праці не підвищується, то такі заходи призведуть до зниження рівня життя, оскільки викличуть інфляцію.
Показниками інфляції є рівень інфляції (індекс цін) і темп інфляції.


IP — характеризує темп росту цін, а темп інфляції — приріст цін.
Наприклад, ціни за рік зросли в 2 рази, тобто IP = 2.
.
Отже, темп інфляції = (2 – 1) • 100 % = = 100 %, тобто ціни зросли на 100 %.
Залежно від темпів росту цін виділяють такі види інфляції: повзуча (до 10 % за рік); галопуюча (до 200 % за рік); гіперінфляція (рівень цін підвищується понад 50 % за місяць). Повзуча інфляція (до 5 %) виконує стимулюючу функцію: змушує підприємця вкладати прибуток у виробництво, щоб він не знецінився. Однак галопуюча інфляція та гіперінфляція призводять до негативних соціально-економічних наслідків.
Інфляція знижує реальні доходи населення. Номінальний дохід — це кількість грошей, яку одержують у вигляді заробітної плати, ренти чи прибутку. Реальний дохід — кількість товарів і послуг, яку можна придбати на свій номінальний дохід:
.
Від інфляції потерпають ті, хто одержує фіксовані номінальні доходи (пенсії, стипендії, заробітну плату). Вона погіршує становище й громадян, які мають заощадження, бо купівельна спроможність грошей згодом знижується. При цьому перерозподіляються доходи між кредиторами й позичальниками. Ті, хто одержав кредит, виграють за рахунок втрат кредиторів. Тому в разі кредитування населенням держави шляхом внесків чи купівлі облігацій інфляція також знижує рівень життя.
Антиінфляційні заходи:
1) регулювання (зниження) сукупного попиту: збільшення податків, зниження державних витрат;
2) контроль за зарплатою й цінами;
3) індексація доходів. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua