Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економіка
Основні поняття ринкової економіки

Форми власності та організаційні типи підприємств

Власність — це відносини між людьми стосовно привласнення засобів виробництва та матеріальних благ. Ці відносини реалізуються у правах володіння, користування й розпорядження об’єктами власності.
Володіння — фізичне володіння річчю, економічним благом. Це право власника охороняється законом. Законне володіння майном завжди має правову підставу (закон, договір, адміністративний акт).
Користування полягає в праві продуктивно споживати благо для одержання доходу чи особисто споживати його для задоволення власних потреб й інтересів залежно від його призначення. Наприклад, можна використовувати автомобіль для перевезення людей і вантажів у процесі виробництва або користуватися ним для поїздок своєї родини на відпочинок. Власник може передавати своє майно в користування іншим особам на якийсь час і на певних умовах. Права користування визначаються законом чи іншою правовою підставою (наприклад заповітом).
Розпорядження — право змінювати присвоєння майна, управляючи ним. Воно здійснюється найчастіше шляхом укладання різних угод (купівлі-продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування тощо).
Відносини власності можна представити як два полюси, на одному з яких — приватна власність, на іншому — суспільна власність. Відносини приватної власності ґрунтуються на відособленому присвоєнні факторів і результатів виробництва, суспільної — на суспільному присвоєнні. У реальній дійсності в «чистому вигляді» приватна і суспільна власність зустрічаються рідко. Існують різні варіанти переплетіння рис приватного і суспільного, що втілюються на різноманітних формах власності: державної, кооперативної, пайової, акціонерної.
Суб’єктами власності можуть бути фізична особа, юридична особа, держава.
Основний напрямок розвитку відносин власності в Україні на сучасному етапі — це формування багаторівневих відносин, що включають формування всіх форм власності. Суть сучасної економічної реформи полягає в ліквідації монополії держави в усіх ланках системи відносин власності. Це проявляється в роздержавленні — перетворенні державної форми присвоєння на різноманітні інші форми господарювання.
Роздержавлення — це система заходів, спрямованих на усунення монополії держави, скорочення державного сектору й утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки.
Приватизація — один із заходів роздержавлення, який реалізується в передачі державної власності за плату або безкоштовно в приватну власність.
Підприємство — це самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.
Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств (суб’єктів господарювання), їх можна класифікувати за різними критеріями: формою власності (схема 10); формами організації; розмірами (схема 11, с. 34); сферами діяльності; видами діяльності (схема 12, с. 34).
Відповідно до форм організації підприємства виступають як: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація.
Одноосібне володіння — це організаційно-правова форма підприємства, за якою людина одноосібно володіє й управляє ним, бере на себе весь ризик збитків або отримує весь прибуток.
Переваги одноосібного володіння:
• безпосереднє керування власником;
• невеликі первинні капіталовкладення;
• власник отримує весь прибуток;
• власник може закрити підприємство, коли це необхідно.
Товариство (партнерство) — підприємство, засноване двома чи більшою кількістю співвласників; це форма організації бізнесу, яка об’єднує за домовленістю партнерів з їх фінансовими ресурсами. До даного типу підприємств належать:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю — товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначено в документах про його заснування. Учасники товариства несуть відповідальність і ризик збитків лише в межах свого внеску.
2) Товариство з додатковою відповідальністю — товариство, статутний фонд якого також поділений на частки певних розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його борги не тільки своїми вкладами в статутний фонд, а й, у разі недостачі цих сум, належним їм майном. Проте ця відповідальність буде кратною розміру їхнього початкового внеску в статутний фонд.
3) Повне товариство — товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю й несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.
4) Командитне товариство — товариство, що має, поряд із одним або більшою кількістю учасників, котрі несуть відповідальність за зобов’язаннями всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства (вкладників). Тобто відповідальність різних учасників такого товариства неоднакова.
Корпорація (або акціонерне товариство) — форма організації бізнесу, де власником виступають акціонери (володарі акцій), керівництво здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради директорів, прибуток розподіляється у вигляді дивідендів на акції.
Великі підприємства, на частку яких припадає основна частина виготовленої продукції, виступають у формі корпорацій. Для їх функціонування створюється акціонерний капітал за рахунок випуску та продажу акцій. Ті, хто придбав ці акції, є акціонерами, тобто володарями акцій, власниками корпорацій.
Переваги корпорацій:
• обмежена відповідальність;
• ефективна форма залучення грошей;
• можливість у разі необхідності збільшити розміри виробництва товарів і послуг;
• впровадження нових технологій і сучасної техніки;
• досягнення конкурентоспроможності. 
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua