Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

  ОРГАНИ ДИХАННЯ, ЇХ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ

  Дихання — одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, вико­ристання його в окислювально-відновних процесах, а також ви­далення з організму вуглекислого газу та деяких інших сполук, що є кінцевими продуктами обміну речовин. Найважливіший механізм газообміну у тварин і людини — дифузія. При дифузії молекули переміщаються з області їх високої концентрації в об­ласть низької концентрації за рахунок їх власної кінетичної енер­гії. Проте переміщатися шляхом дифузії молекули можуть лише на малі відстані (до 1 мм.). При перенесенні речовин на великі від­стані в організмі тварин використовуються різні системи венти­ляції і транспорту газів. Перенесення кисню з навколишнього середовища до клітин, де він вступає в хімічні реакції, включає низку стадій: 1) вентиляцію легень (доставка кисню в альвеоли); 2) дифузію кисню з альвеол у кров легеневих капілярів; 3) перене­сення його кров'ю до капілярів тканин; 4) дифузію з капілярів в оточуючі тканини. Перша та друга стадії називаються легеневим (зовнішнім) диханням, а четверта — тканинним диханням.

Рис. 96. Органи дихання: а — схема дихальної системи; б — гортань (вигляд спереду і поздовжній розріз); в — фрагмент альвеол і капілярів; г — положення голосових зв'язок (24) у різні моменти відтворення звуків (вигляд зверху; схема); 1 — порожнина рота; 2 — порожнина носа; 3 — язичок; 4 — язик; 5 — глотка; 6 — надгортанник; 7 — гортань; 8 — голосовий апарат; 9— стравохід; 10 — трахея; 11 — верхівка легені; 12 — лівий бронх; 13 —      бронхіоли; 14 — альвеоли; 15 — діафрагма; 16— навколосерцева порожнина; 17—плевральна щілина; 18 — легенева; 19 — пристінна плевра; 20 — частки правої легені; 21 — порожнина трахеї; 22 — щитовидний хрящ; 23 — тверде піднебіння; 24 — голосові зв'язки; 25 — вена; 26 — артерія альвеол; 27 — перснеподібний хрящ; 28 — під'язикова кістка.

  Обмін газів між кров'ю і повітрям здійснюється дихальною системою, котра включає повітроносні шляхи та легені. Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі  слідують гортань, трахея, бронхи. Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа (cavum nasi), яка розділена кістково-хрящовою перегородкою на дві половини. Через внутрі­шні отвори порожнина носа поєднується з носоглоткою. Внутрі­шня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, вер­хній шар якої утворений миготливим епітелієм. Слиз разом із пиловими частинками, що осіли на ньому, видаляється рухом війок. У верхній частині носової порожнини знаходяться закін­чення нюхового аналізатора, сприймаючі різні запахи. З носогло­тки та глотки (pharynx) повітря поступає у гортань (larynx), яка складається з кількох хрящів, укріплених зв'язками (щитовид­ний, перснеподібний, два черпакуватих і надгортанник), і під'язикової кістки. Від відростків черпакуватих хрящів і внут­рішньої поверхні щитовидного хряща протягуються голосові зв'язки, між якими знаходиться голосова щілина. Коливання голосових зв'язок, викликані рухами голосових м'язів під час видиху, створюють звук. У відтворенні членороздільної мови окрім голосових зв'язок беруть участь також язик, губи, щоки, м'яке піднебіння, надгортанник.

  На рівні 6-7-го шийних хребців гортань переходить у дихальне горло — трахею (від грец. tracheia arteria, буквально — шорстке дихальне горло). Вона складається з 16-20 хрящових неповних (приблизно 2/3 кола) кілець, які перешкоджають спаданню її стін.

  Ці півкільця ззаду з'єднані між собою сполучнотканинною перетинкою з гладенькими м'язовими волокнами, що перепліта­ються. Нижній кінець трахеї ділиться на два бронхи (від грец. bronchos — дихальне горло), які потім багато разів гілкуються, утворюючи в легенях бронхіальне дерево. Найтонші гілочки нази­ваються бронхіолами. Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться численні тонкостінні легеневі пухи­рці — альвеоли, обплетені густою сіткою капілярів. Між стінками альвеол і капілярів відбувається газообмін. Зсередини альвеоли вистелені шаром білків, фосфоліпідів і глікопротеїдів, який нази­вається сурфактантом. Його основна функція — підтримка по­верхневого натягу стінки альвеоли, її здібності до розтягування при вході й протидія спаданню при виході. Сурфактант має також бактерицидні властивості.

  Легені (pulmones) займають майже весь об'єм грудної порож­нини і є пружними губчастими органами. Права легеня більше за об'ємом і ділиться борознами на три частки, ліва — на дві. Кожна легеня має верхівку й основу. На внутрішній поверхні легенів зна­ходяться ворота легенів, через які в них проходять бронхи, нерви і судини. Зовні легені вкриті епітеліальною оболонкою — плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього, покрива­ючого легеню, і зовнішнього, що вистилає внутрішню порожнину грудної клітини. Між цими листками знаходиться замкнута пле­вральна порожнина з невеликою кількістю рідини. Рідина змен­шує тертя листків при дихальних рухах легенів.

 Основна функція легенів полягає в забезпеченні газообміну між зовнішнім середовищем і організмом.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua