Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ТВАРИНИ

ЦАРСТВО ТВАРИНИ

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ (METAZOA)

ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВ'ЯКИ (PLATHEMINITHES)

КЛАС СИСУНИ (TREMATODA)

  Клас включає тільки паразитичні форми. Деякі мешкають на покривах тіла — ектопаразити, інша група паразитує у внутрі­шніх органах — ендопаразити. Велика частина їх живе в травно­му тракті тварин, а також в печінці та підшлунковій залозі. Черв'яки, які поселяються в травному тракті, мають листкоподібну форму. Деякі сисуни пристосувалися до життя в органах ди­хання (в легенях, трахеї, легеневих мішках птахів), виділення (нирках, сечоводах), у кровоносних судинах. Черв'яки, що меш­кають у кровоносних судинах, мають подовжену округлу форму. Мають спеціальні органи прикріплення (фіксації) до тіла госпо­даря — присоски. Присоски особливо сильно розвинені у тих видів, які поселяються в кишечнику. Кожний присосок є циркулярним м'язом з порожниною всередині. Звичайно є 2 присоски — ротовий і черевний. Ротовий розташований на передньому кінці тіла, тер­мінально, і пов'язаний з ротовим отвором, черевний — на черев­ній стороні й служить тільки для фіксації.

  Тіло сисуна вкрито щільною оболонкою, котра виконує захи­сну функцію. Під поверхневою оболонкою розташовуються шари кільцевих, спинно-черевних і поздовжніх м'язів.

  Нервова система складається з парного мозкового вузла та трьох пар нервових стовбурів, які відходять від нього, вони пов'я­зані перемичками, з яких краще розвинені бічні стовбури. Нервова система сисунів у порівнянні з вільно-існуючими війчас­тими спрощена. Органи зору редуковані.

  Травна система починається ротовим отвором, розташова­ним у центрі ротового присоска, що веде в м'язисту глотку, що є могутнім сисним апаратом. За глоткою слідує стравохід і кишеч­ник, який сліпо закінчується.  Дихання анаеробне. Виді­льна система представлена протонефридіями.

  Статева система досягає виняткового розвитку і має дуже складну будову. Всі сисуни, за винятком шистозом, гермафроди­ти. Чоловіча статева система складається звичайно з двох компа­ктних сім'яників, від кожного з яких відходять сім'япроводи. На передньому кінці тіла вони об'єднуються та утворюють непарне поєднання — сім'яний пузир, що переходить у сім'явиносний ка­нал. Дистальний відділ цього каналу проходить усередині пару­вального органу — цируса. Чоловічі статеві клітини утворюються в сім'яниках, потім по сім'япроводам поступають у цирус.

  Жіноча статева система починається яєчником (непарний), в якому утворюються жіночі статеві клітини. Він має форму розга­луженої трубки або округлого тільця. Від яєчника відходить яй­цепровід, який відкривається в невелику порожнину — оотип. По яйцепроводу жіночі статеві клітини проходять із яєчника в камеру оотипу, де відбувається заплід­нення.

  До жіночої статевої системи від­носяться також жовчотоки, які скла­даються з великого числа округлих пухирців, розташованих у бічних части­нах тіла. Від жовчотоків відходять кана­ли, які впадають в оотип. У жовчотоках утворюються клітини, багаті жовтком, який використовується зародком, що розвивається.

Рис. 55. Будова линцетоподібного сисуна: 1 — ротовий присосок; 2 — глотка; З — стравохід; 4 — гілка кишечнику; 5 — черевний присосок; 6 — сім'яники; 7 — яєчник; 8 — матка.

  Величезна плодючість цих черв'я­ків — найважливіше пристосування до паразитичного способу життя. Вони відкладають величезну кількість яєць і здатні розмножуватися також у личи­нковій стадії, при цьому кожна личин­ка, що розвивається з яйця, перетво­рюється на безліч нових зародків. Для більшості паразитичних черв'яків характерний складний цикл розвитку.

  Печінковий сисун мешкає в жовчних протоках печін­ки, жовчному міхурі. Викликає захворювання фасціольоз.  Життє­вий цикл його пов'язаний зі зміною хазяїнів, остаточний хазяїн — травоїдні ссавці (велика та дрібна рогата худоба, коні, свині, кро­лі тощо). Рідше печінкові сисуни зустрічаються у людини. Про­міжним хазяїном служить молюск — малий ставковик. Яйце пе­чінкового сисуна починає розвиватися, потрапивши до води, де з нього виходить личинка, забезпечена війками. Потім личинка проникає до малого ставковика. У тілі молюска паразит перетво­рюється на наступну личинкову стадію, потім він покидає молюс­ка й активно пересувається у воді. На цій стадії печінковий сисун прикріпляється до стебел рослин і вкривається товстою оболон­кою. Утворюється циста, що довго зберігає життєздатність. Цис­та, котру проковтне тварина, потрапляє в кишечник, оболонка цисти розчиняється, і паразит проникає через кишкові вени до печінки, де досягає статевозрілого стану.

  Для дорослих сисунів характерні наступні пристосування до паразитичного способу життя: поява оболонки, перешкоджаючої дії травних ферментів; розвиток присосків, шипів, крюків, якими черв'як прикріпляється до стінки слизової оболонки кишечника; велика плодючість. Морфологічна дегенерація (спрощення орга­нізації) виражається в редукції органів чуття, органів зору й спро­щенні будови нервової системи.

  Сисуни, мабуть, походять від війчастих черв'яків, які пере­йшли до паразитичного способу життя.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua