Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ТВАРИНИ

ЦАРСТВО ТВАРИНИ

ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ, АБО НАЙПРОСТІШІ (PROTOZOA)

  Морфофізіологічна характеристика. За будовою вони відпо­відають окремій клітині багатоклітинних (звідси назва «одноклі­тинні»), за функціями — цілому самостійному організму. Прин­циповою відмінністю найпростіших від клітини багатоклітинних є спеціалізація останніх, тобто кожний вид клітин виконує в ор­ганізмі яку-небудь одну функцію і тому залежить від діяльності інших клітин і не може існувати ізольовано. У протилежність цьому єдина клітина, що є організмом найпростіших, пересува­ється, захоплює їжу, розмножується, захищається від ворогів, тобто володіє всіма властивостями цілого організму і фізіологічно йому відповідає. Тому в даний час найпростіших називають орга­нізмами на клітинному рівні.

   Загальне число видів найпростіших перевищує 30 000. Форма їх тіла дуже різноманітна й може бути сталою (джгутикові, інфу­зорії) або мінливою (амеба). Відносна постійність форми тіла у найпростіших зумовлена наявністю багатошарової зовнішньої оболонки, до складу якої входять фібрили.

  Розміри тіла найпростіших варіюють у широких межах.

Найдрібніші з них, паразитуючі в клітинах крові ссавців, не пе­ревищують 2-4 мкм; деякі інфузорії досягають 1,5 мм у довжину, паразитуюче найпростіше грегарина — до 1 см.; раковини морсь­ких корененіжок-форамініфер, які мешкають на великих гли­бинах, можуть досягати 5-6 см у діаметрі. Тіло найпростіших складається з тих же компонентів, що і клітина багатоклітинних — зовнішньої мембрани, цитоплазми, ядра й органоїдів. Органо­їди (від грец. organon — орган і eidos — вид) — постійні клітинні структури, клітинні органи, що забезпечують виконання специ­фічних функцій у процесі життєдіяльності клітини — зберігання та передачу генетичної інформації, транспорт речовин, синтез і перетворення речовин і енергії, розподіл, рух тощо.

  Зовнішня мембрана має типову тришарову будову, проте за рахунок додаткових утворень у деяких видів може досягати вели­кої товщини і густини. Цитоплазма підрозділяється на два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішній шар (ектоплазма) більш щільний, однорідний і прозорий, внутрішній (ендоплазма) — зе­рнистий, має більш рідку консистенцію. В ендоплазмі знаходять­ся органоїди загального призначення — мітохондрії, ендоплазма­тична сітка, сітчастий апарат та інші. Крім того, відповідно до функцій, властивих цілому організму, найпростіші мають органо­їди спеціального призначення, здійснюючі функції пересування, живлення, виділення, захисту тощо.

  Органоїдами руху найпростіших є: 1) псевдоподії (у амеби) або несправжні ніжки (псевдоніжки), які є тимчасовими виростами цитоплазми; 2) джгутики (у евглени) — постійні органоїди, що мають вид довгої тонкої нитки, котра починається звичайно на передньому кінці; 3) війки (у інфузорії) — постійні органоїди, що являють собою короткі нитки.

  Будова органоїдів живлення не однакова і залежить від спо­собу живлення різних найпростіших. Велика частина найпрості­ших харчується частинками твердої їжі. У таких організмів для перетравлювання їжі існує травна вакуоля — крапля рідини, що містить травні ферменти, котра утворюється під час потрапляння їжі в ендоплазму. Травна вакуоля оточує харчову частинку й пе­реміщається тілом найпростішого. їжа перетравлюється і всмок­тується в цитоплазму. Залишки неперетравленої їжі разом з трав­ною вакуолею викидаються назовні.

  Найпростіші, котрі здебільшого ведуть паразитичний спосіб життя, засвоюють їжу всією поверхнею тіла, використовуючи в основному механізм піноцитозу. Нарешті, невелика група най­простіших харчується подібно рослинам і має хлоропласти.

  Органоїди виділення представлені скоротливою або  пульсую­чою вакуолею, що має вигляд невеликого міхурця, наповненого водянистою рідиною, який періодично збільшується, досягаючи псиного об'єму, а потім скорочується, викидаючи рідину назовні. Нагромадження та скорочення ритмічно чергуються. Основна функція скоротливої вакуолі — підтримка тиску осмосу на по­стійному рівні. Концентрація мінеральних і органічних речовин, яка визначає тиск осмосу, в тілі найпростіших вище, ніж у на­вколишньому середовищі, тому вода за законом осмосу постійно проникає в цитоплазму. Якщо воду не видаляти, то відбудеться набухання і загибель найпростішого.

  У паразитичних і морських форм, які мешкають у середовищі ;і більш високим тиском осмосу, скоротлива вакуоля може бути відсутньою.

  Одночасно з надлишками води через скоротливу вакуолю ви­даляються рідкі продукти дисиміляції та здійснюється постачан­ня у клітину кисню, що поступає з водою. Більшість найпрості­ших має одне ядро, але існують і багатоядерні форми. Ядро має будову, характерну для еукаріотів. Морфологія та форми поділу ядер різноманітні, проте, як доведено у даний час, поділом ядра у будь-якому випадку є мітоз.

  Подразливість — здатність живих клітин, тканин або цілого організму реагувати на зовнішні або внутрішні дії — подразники — виявляється у найпростіших у вигляді рухових реакцій за напря­мом до подразника або від нього, що називаються таксисами.

  Розмноження. Найпростіші можуть розмножуватися безста­тевим і статевим шляхом. Безстатеве розмноження починається з мітотичного поділу ядра, за яким йде поділ клітини надвоє (аме­ба, евглена, інфузорія) або багатократний поділ — шизогонія (споровики). При статевому розмноженні клітина найпростішого функціонально перетворюється на гамету. Гамети зливаються (копуляція), і зигота, що утворилася, дає початок новому органі­зму. Для деяких одноклітинних характерний статевий процес, який називається кон'югацією (від лат. conjugatio — з'єднання).

  Життєвий цикл. На відміну від соматичних клітин багатоклі­тинних, життєвий цикл найпростіших складається з послідовних стадій розвитку, що повторюються з певною закономірністю. Час­тіше всього початковою стадією є зигота, потім іде безстатеве роз­множення шляхом поділу, потім утворення статевих осіб і знов утворення зиготи.

  Інцистування. За несприятливих умов зовнішнього середо­вища (підвищення або зниження температури, висихання тощо) вегетативні форми найпростіших перетворюються на цисти (від грец. kystis — пузир). Вони перестають харчуватися, рухатися й покриваються товстою оболонкою, процеси обміну речовин при цьому різко сповільнюються. При відновленні сприятливих умов з цисти знов виходить активна вегетативна форма. Інцистування — захисна реакція, виникла в процесі еволюції, що забезпечує вижи­вання в несприятливих умовах. Цисти можуть зберігатися протя­гом довгого часу — місяці й навіть роки.

  Розповсюдження. Середовище проживання найпростіших надзвичайно різноманітне. Багато хто веде вільний спосіб життя, мешкають в прісній і морській воді, вологому ґрунті. Широке розповсюдження отримав паразитизм. Види багатьох паразитич­них найпростіших викликають важкі форми захворювання лю­дини, домашніх і промислових тварин, а також рослин. Відомі хижі найпростіші, нападаючі на представників інших видів.

  Широке розповсюдження найпростіших свідчить про те, що ця група тварин знаходиться в стані біологічного прогресу. Про­цвітання найпростіших зумовлено як пристосуваннями до різно­манітних умов середовища (ідіоадаптаціями), так і виникненням в еволюції низки ароморфозів: збільшення числа органоїдів руху (війки у інфузорій). Ускладнення апарату ядра (збільшення числа ядер і їх поліплоїдизація у саркодових та інфузорій. Поява ядер із різними функціями у інфузорій).

  Класифікація. В даний час до підцарства найпростіших від­носять типи: 1. Саркомастігофори (Sarcodina) (корененіжки та джгутиконосці). 2. Інфузорії (Infusoria, або Ciliophora). 3. Споро­вики (Sporozoea).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua