Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

РОСЛИНИ

НАДЦАРСТВО ПРОКАРІОТИ

ЦАРСТВО ВІРУСИ

  Віруси (від лат. virus — отрута) — неклітинні форми життя, здатні проникати в певні живі клітини й розмножуватися тільки всередині цих клітин. Вивченням вірусів займається наука віру­сологія. Подібно всім іншим організмам віруси мають власний генетичний апарат, який кодує синтез вірусних частинок із біохі­мічних попередників, що знаходяться в клітці — господарі; при цьому використовуються біосинтетичні й енергетичні системи цієї клітини. Таким чином, віруси є внутріклітинними пара-липами на генетичному рівні. Вперше відкриті (вірус тютюнової мозаїки) в 1892 р. Д. І. Івановським. Термін «вірус» уведений в 1899 р. М. Бейерінком. Віруси поширені в природі повсюдно. Уражають усі групи живих організмів. Описано близько 500 вірусів, уражаючих теплокровних хребетних, і більше 300 вірусів, уражаючих вищі рослини. Деякі види ракових пухлин у тварин і, можливо, в людини мають вірусну природу.

  Віруси існують у двох формах: що покоїться, або позаклітин­ні й (вірусні частинки, або віріони), і репродукується, або внутріклітинній (комплекс вірус — клітина). Всі віруси умовно розділя­ти. на прості й складні. Прості віруси складаються з нуклеїнової кислоти й білкової оболонки — капсиду; деякі кристалізуються; форма паличкоподібна, ниткоподібна й сферична. Складні віруси крім білків капсиду й нуклеїнової кислоти можуть містити ліпопротеїдну мембрану, вуглеводи й не структурні білки — фермен­ти. Прикладом складно організованих вірусів служать збудник грипу й герпесу. їх зовнішня оболонка є фрагментом ядерної чи цитоплазмової мембрани клітини — господаря, з якої вірус вихо­дить у позаклітинне середовище. Розмір віріонів 15-350 нм. (довжина деяких ниткоподібних вірусів сягає 2000 нм.); більшість ниднмі тільки в електронний мікроскоп.

  Усі активні процеси вірусів протікають у клітинах-господарях. Поза клітинами господаря вірусна частинка не проявляє ніяких ознак життя: не харчується, не дихає, не росте, не розмножується. Проте, проникнувши в клітину, вірус «підпоряд­ковує» її собі, примушує виробляти нові вірусні частинки, це приводить клітину до загибелі, а вірусні частинки, що звільнили­ся, заражають нові клітини.

Рис. 1. Форма й відносні розміри вірусів тварин. Віруси, що містять ДНК: 1 — поксвірус; 2 — іридовірус; 3 — герпесвірус; 4 — аденовірус; 5 — паповавірус; віруси, що містять РНК: 6 — па-раміксовірус; 7 — ортоміксовірус; 8 — коронавірус; 9 — арена-вірус; 10 — лейковірус; 11 - реовірус; 12 - рабдовірус; 13-тогавірус.

  Віруси є паразитами, викликають у своїх господарів ті чи ін­ші захворювання, у рослин — листову мозаїку, затримку зростан­ня, що приводить до зниження урожаю. До серйозних захворю­вань тварин можна віднести ящур великої рогатої худоби, беши­хове запалення у свиней, чуму птахів і міксоматоз у кролів. Віру­сами є більшість із хвороб людини — грип, кір, краснуха, свинка, віспа, поліомієліт тощо.

  Разом з тим є віруси, що вражають деякі бактерії. їх назива­ють бактеріофагами, або просто фагами.

  Шляхи й механізми еволюції вірусів остаточно не встановле­ні. Властивості вірусів описуються криптограмою. Віруси різко відрізняються від усіх інших форм життя. За будовою та органі­зацією вони є нуклеопротеїдними частинками, за способом репро­дукції - внутрішньоклітинними паразитами. Будучи автономни­ми генетичними структурами, віруси мають низку атрибутів жит­тя, у тому числі такі важливі, як здібність до еволюції. Віруси — об'єкт молекулярної біології.

  Більш детальне знайомство з живими істотами ми почнемо з царства дробянки.



НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua