Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ЛЮДИНА І БІОСФЕРА

ВЧЕННЯ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО НООСФЕРУ

  Еволюція органічного світу пройшла декілька етапів. Пер­ший з них — виникнення первинної біосфери з біотичним круго­обігом, другий — ускладнення структури біотичного компоненту біосфери в результаті появи багатоклітинних організмів. Ці два етапи, що здійснювалися у зв'язку з чисто біологічними законо­мірностями життєдіяльності та розвитку, можуть бути об'єднані в період біогенезу. Третій етап пов'язаний з виникненням людсько­го суспільства. Розумна за своїми намірами діяльність людей у масштабі біосфери сприяє перетворенню останньої в ноосферу. На етапі, що розглядається, еволюція відбувається під визначаль­ною, дією людської свідомості в процесі виробничої (трудової) діяльності людей, що властиво періоду номогенезу.

  Ноосфера (від грец. noos — розум і сфера) — новий стан біо­сфери, при якому розумна діяльність людини стає головним, ви­значальним фактором її розвитку. Поняття ноосфера — сфера розуму —- уведене в науку французьким філософом Е. Леруа в 1927 р. Ноосферою Е. Леруа назвав оболонку Землі, що включає людське суспільство з його індустрією, мовою й іншими атрибу­тами розумової діяльності.

  Виказавши правильну ідею про свідому людську діяльність як фактор, перетворюючий біосферу, Е. Леруа та деякі його по­слідовники дали їй ідеалістичне трактування. Ноосфера, на їх думку, є «...мислячим пластом», який, зародившись у кінці тре­тинного періоду, розвертається з тих пір над світом рослин і тва­рин зовні біосфери і над нею.

  У протилежність наведеному трактуванню В. І. Вернадський у 30-40-х pp. XX ст. розвинув уявлення про ноосферу з матеріалі­стичних позицій. Він розумів ноосферу як якісно нову форму ор­ганізованості, виникаючу при взаємодії біосфери та суспільства, як новий еволюційний стан біосфери, що спрямовано перетворю­ється на користь мислячого людства. Ноосфера — вищий тип управляючої цілісності, для якої характерний тісний взаємо­зв'язок законів природи із законами мислення та соціально-економічними законами суспільства. Окремі структурно-функціональні елементи ноосфери закладаються вже на сучасно­му етапі суспільного розвитку. Процес переходу біосфери в ноо­сферу посилюватиметься у міру об'єднання людства для вирішен­ня загальних, глобальних проблем розвитку.

  Науку управління взаємостосунками між людським суспільс­твом і природою можна назвати ноогенікою. Основна мета ноогеніки — планування сьогодення в ім'я кращого майбутнього, а її головна задача — виправлення порушень у відносинах людини та природи, що викликані прогресом техніки.

  Крім охоронних функцій, ноогеніка повинна сприяти збіль­шенню різноманіття форм життя шляхом створення нових видів рослин, тварин і мікроорганізмів. Ці нові види покликані не тіль­ки служити джерелом їжі, кисню, сировини для промисловості, але й допомагати людині, здійснюючи буферні функції, боротися зі шкідливими побічними результатами технічного прогресу, сприяти ще більш активному освоєнню неживої природи, супро­воджувати людину в космічних польотах.

  Таким чином, ноогеніка не ставить за мету досягнення якоїсь постійної рівноваги між людиною та природою, що в принципі нездійсненне. Її задача — свідоме управління еволюцією біосфе­ри, включаючої людське суспільство як провідний компонент.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua