Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ

СУЧАСНА ТЕОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ

  Рушійними силами еволюції органічного світу є боротьба за існування і природний добір на основі спадкової мінливості, а ос­новою виведення порід і сортів — спадкова мінливість і штучний добір.

  Спадковість — це здатність дочірніх організмів бути схожими на своїх батьків. Зв'язок між поколіннями здійснюється за допо­могою розмноження. За сучасними уявленнями матеріальну ос­нову спадковості складають гени, які при статевому розмноженні дочірній організм одержує від батьків.

  Мінливість — це здатність дочірніх організмів відрізнятися від батьківських форм (властивість, протилежна спадковості). Дарвін розрізняв певну, невизначену і співвідносну мінливість.

  Певна (групова) мінливість — ця поява схожих ознак у осо­бин одного виду під впливом однакових умов середовища. Напри­клад, білоголова капуста при вирощуванні в жарких країнах не утворює качана; при утриманні овець в холодних умовах у них росте більш густа шерсть. Ці зміни не спадкові, оскільки при пе­ренесенні організмів у початкові умови виявляються первинні ознаки. У даний час встановлено, що ознаки формуються під впливом як генотипу, так і чинників зовнішнього середовища. Зміни зовнішнього середовища є причиною певної мінливості. Вона не спадкова, оскільки генотип особин не змінюється. її нази­вають модифікаційною. Не спадкова мінливість сприяє пристосу­ванню особин популяцій до змінних умов середовища.

  Невизначена (індивідуальна) мінливість — це виникнення різних змін у особин одного виду під дією схожих умов. Невизна­чена мінливість є спадковою, оскільки при цьому відбувається зміна генетичного матеріалу. В даний час її називають мутацій­ною. Наприклад, в стаді овець з'явився баранчик з короткими но­гами, і ця ознака почала передаватися спадково. Спадкові зміни, що з'явилися в популяції, поступово розповсюджуються серед особин завдяки схрещуванню, і популяція виявляється поступово насиченою ними. Таким чином, мутації дають елементарний ево­люційний матеріал.

  Дарвін розумів організм як цілісну систему, окремі частини якої тісно пов'язані між собою. Тому він виділив ще і співвіднос­ну мінливість, коли зміна одного органу або ознаки спричиняє за собою зміни інших органів і ознак. Наприклад, довгі кінцівки у тварин майже завжди супроводжуються довгою шиєю, голуби з пір'ям на ногах мають перетинки між пальцями. З погляду гене­тики таку мінливість пояснюють множинною дією генів, тобто коли один ген визначає розвиток декількох ознак (плейотропія).

  В даний час виділяють ще комбінативну мінливість, пов'я­зану з перекомбінацією генів батьків у нащадків, обумовлену кро­синговером, випадковою розбіжністю хромосом в мейозі та випа­дковим поєднанням гамет при заплідненні. Комбінативна мінли­вість веде до появи нескінченно великої різноманітності генотипів і фенотипів, тобто є джерелом спадкової різноманітності й осно­вою для природного добору.

  Боротьба за існування. Оскільки особин у популяції з'явля­ється у багато разів більше, ніж може існувати на займаній нею території, то це неминуче приводить до боротьби за існування, що є складними і різноманітними відносинами організмів один з од­ним і з неживою природою. Під боротьбою за існування розуміють конкуренцію між особинами, яка приводить до загибелі одних і виживання інших. Проте і серед особин, що вижили, можуть бути більш і менш пристосовані. Як правило, більш пристосовані за­лишають і більше нащадків. Тому мірою пристосованості є і кіль­кість потомства.

  Дарвін розрізняв три форми боротьби за існування: внутріш­ньовидову, міжвидову і боротьбу з умовами неживої природи.

  Внутрішньовидова боротьба відбувається між особинами од­нієї популяції будь-якого виду. Ця форма боротьби найбільш на­пружена, оскільки особини одного виду потребують однакових умов існування і джерел харчування. Прикладами внутрішньови­дової боротьби можуть бути: конкуренція між хижаками за здо­бич, у рослин — за світло, суперництво за територію, самку тощо.

У популяціях тварин деяких видів зустрічається і взаємодопомо­га, наприклад, сумісна турбота про потомство (у бджіл, птахів). У цілому внутрішньовидова боротьба супроводжується зниженням плодючості та загибеллю частини особин виду. Одночасно це сприяє вдосконаленню виду у напрямі більшої пристосованості окремих особин до середовища існування.

  Міжвидова боротьба спостерігається між популяціями різних видів. Вона протікає дуже гостро, якщо види потребують схожих умов існування і джерел харчування, наприклад сарана і травоїд­ні тварини. Ця форма боротьби за існування включає боротьбу хижака і жертви, паразита і господаря, конкурентні відносини через їжу, світло тощо.

  Боротьба з чинниками неживої природи спостерігається при засусі, надлишках тепла або холоду, повенях, ранніх заморозках тощо.

  Всі види боротьби за існування посилюють внутрішньовидову боротьбу, сприяють зміні та вдосконаленню виду. Зрештою вони приводять до виживання організмів, найбільш пристосованих до конкретних умов, тобто до природного добору.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua