Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

РОСЛИНИ

НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

ЦАРСТВО РОСЛИНИ

ПІДЦАРСТВО ВИЩІ РОСЛИНИ

  ВІДДІЛ ГОЛОНАСІННІ.

  У відділі голонасінних рослин виділяють шість класів: насін­ні папороті, саговникові, бенетитові, гнетові, гінкгові, хвойні. З них класи насінних папоротей і бенетитових повністю вимерли.

  Найбільш широко голонасінні рослини були поширені в кінці палеозойської і в мезозойську еру. До кінця мезозою групи біль­шості голонасінних вимерли. Голонасінні налічують близько 720 видів, які живуть нині. Не дивлячись на відносно невелике число видів, вони широко розповсюджені, особливо в північній півкулі, де утворюють великі масиви хвойних лісів.

  Голонасінні репрезентовані чагарниками та деревами. Оскі­льки зі всіх голонасінних найбільш поширені хвойні, то в помір­ній зоні — це майже єдині представники відділу.

  І в природі, і в житті людини хвойні займають друге місце пі­сля квіткових рослин. їх налічується близько 560 видів. Такі доб­ре відомі рослини, як сосна, ялина (смерека), ялиця, модрина, кедр, кипарис, ялівець, відносяться до хвойних. Широко поши­рена у нас назва сибірський кедр стосується сосни сибірської. Ви­ди роду кедр населяють країни Середземномор'я (у тому числі ліванський кедр), один вид — у Гімалаях.

  Коренева система хвойних стрижнева, дуже добре розвинена. Крім довгих коренів, головних або бічних, є короткі дрібні й дуже галузисті бічні, як правило з мікоризою. Додаткових коренів не­має. Форма кореневої системи залежить від типу ґрунту. Так, на піску, наприклад, у сосни крім глибоких коренів розростаються численні поверхневі корені. На болотах у неї лише поверхневі корені. Стовбур включає кору, деревину й слабко виражений стрижень. В старих стовбурах стрижень ледве помітний. Дереви­на містить дуже мало паренхіми й на 90-95 % складається із про­відної тканини — трахеїд. Трахеїди — мертві клітини з товстими стінами завдовжки 1-4 мм., а завширшки — десяті або соті частки міліметра. Фільтрація рідини за допомогою трахеїтів здійснюєть­ся через пори, найбільше число яких зосереджено на кінцях трахеїтів, в місцях з'єднання клітин. Як в корі, так і деревині хвой­них міститься багато смолянистих ходів (каналів). Вони склада­ються з подовжених міжклітинних просторів, заповнених  ефір­ними маслами, смолою, що виділяються вистилаючими канал клітинами одношарового епітелію.

  У більшості хвойних у стовбурі є кільця приросту деревини. Вони утворюються, як і у квіткових рослин, у результаті сезонної періодичності у діяльності камбію. За числом кілець на зрізі дере­ва можна визначити його вік.

  Листя хвойних дуже своєрідне. У листопадних видів (модри­на і деякі інші) листя м'яке, пласке, розташовується спірально або пучками. У більшості хвойних листя вічнозелене, жорстке, голчатої форми і дуже різної довжини.  Так, у північно­американської сосни болотяної вони досягають 45 см. у довжину. Вони покриті шаром кутикули, клітини епідерми мають сильно потовщені стінки. Під епідермою лежить 1-3 шари товстостінних клітин, які відіграють роль своєрідного зовнішнього скелета. Продихи глибоко занурені в тканину листа, що зменшує випаро­вування води.

  Розмноження хвойних розглянемо на прикладі сосни.

Рис. 22. Розвиток сосни: А — гілка спорофіта з чоловічими (1) і жіночими (2) шишками; Б — жіноча шишка в розрізі (фрагмент); В — насінна луска з насінними зачатками; Г — насінний зачаток у поздовжньому розрізі; Д — частина чоловічої шишки в поздовжньому розрізі; Е — пилкове зерно; Ж — насінна луска з двома насіннинами; З — шишка з насінням; 4 — шишка після висипання насіння; 5— покрив; 6 — сім'явхід; 7— ендосперм; 8 — яйцеклітина; 9 — пилкова трубка зі сперміями.


  Сосна — світлолюбива рослина, зовнішній вигляд якої зале­жить від умов життя. В густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35—40 м. у висоту. «Прозора» крона розташовується на самій верхівці. Нижні бічні гілки не витримують затінення і рано відмирають. На відкритих місцевос­тях сосни мають крислату крону. Соснові ліси зустрічаються в найрізноманітніших умовах, у тому числі на пісчаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.

  Сосна — двостатева (однодомна) рослина. Весною біля основи її молодих пагонів утворюються пучки чоловічих шишок. Кожна шишка складається з осі, одягненої численними лусками. На ни­жній стороні лусок розташовуються два мікроспорангії (пилкових мішка). У них в результаті мітотичних поділів виникають гаплої­дні мікроспори, де розвивається сильно редукований гаметофіт, який складається з декількох клітин. У результаті послідовних поділів формується пилкове зерно. Воно складається з оболонок, вегетативної клітини й генеративної клітини, що створює пилко­ву трубку (з неї формується спермій).

  Червонуваті жіночі шишки також складаються з осі, на якій розташовані насінні лусочки. Жіночі шишки утворюються на верхівках пагонів поточного року в кінці весни. Лусочки склада­ються з двох частин: зовнішньої-покривної і внутрішньої — на­сінної. На насінних лусочках формуються по два насінних зачат­ка. Насінний зачаток уключає мегаспорангій, що вкритий оболо­нкою і має канал для проникнення пилкової трубки. У мегаспорангії виникає велика мегаспора, котра шляхом низки клітинних поділів перетворюється на жіночий гаметофіт. У гаметофіті утво­рюється яйцеклітина, сам же він перетворюється на гаплоїдний ендосперм.

  Запилення у сосни відбувається в кінці весни або на початку літа. Насінні лусочки жіночої шишки розсуваються. Пилок, який розноситься вітром, потрапляє в щілини між насінними лусками. Через канал мегаспорангія виділяється так звана «запилююча рідина», що виступає на верхівці насінного зачатка у вигляді краплини. Пилкові зерна занурюються в неї, після чого насінні луски зближуються та залишаються щільно притиснутими до достигання насіння. Запліднення у сосни відбувається тільки на наступний рік — через 12-14 міс. після запилення. Пилок проро­стає, пилкова трубка проникає через канал мегаспорангія і дося­гає яйцеклітини. Один із двох сперміїв зливається з яйцекліти­ною, інший гине. Із зиготи розвивається зародок. З покрову на­сінного зачатка утворюється шкірка насінини. Після дозрівання лусочки шишки розходяться і насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця, за допомогою яких переноситься віт­ром. Висипання насіння відбувається через 1,5 року після запи­лення.

  Насіння сосни проростає на будь-якому ґрунті: пісчаному, кам'янистому, болотяному, навіть на голих скелях. Молоді па­ростки можуть витримувати заморозки, недостачу вологи, але гинуть у тіні. Сосонки швидко ростуть, збільшуючись за рік на 30-40 см. Починаючи з другого року життя, дерево утворює що­річно мутовку гілок. По їх числу можна підрахувати, скільки ро­ків сосні.

  Ялина на відміну від сосни тіневитривала рослина. Ялина роз­виває густу пірамідальну крону. Нижні її гілки звичайно не відми­рають, а зберігаються, тому ялинові ліси темні. Ялина більш вимо­глива до природних умов, росте на більш родючих і достатньо зво­ложених ґрунтах. Її коренева система менш розвинена, ніж у сос­ни, і розташована більш поверхнево, тому сильні вітри можуть «вирвати» дерево з корінням. Листя ялини — хвоя — голчасте, розташоване поодинці на пагонах і зберігається на дереві 5-9 років. Якщо шишки сосни мають довжину 4-5 см, то у ялини вони 10—15 см. завдовжки й розвиваються протягом одного року. Розмноження в ялини відбувається так само, як у сосни, проте насіння у неї до­зріває пізно восени того ж року. Стиглі шишки розкриваються, вивільняючи насіння тієї ж восени або взимку, після чого відпада­ють цілком. Насіння проростає весною наступного року на волого­му поживному ґрунті в тіні дерев. Перші 15 років ялина росте пові­льно, щорічний приріст складає 5-15 см, після чого вона починає рости швидше і переганяє сосну. Термін життя — 300-500 років. В середній смузі найбільш поширені два види ялини — ялина зви­чайна (європейська) та ялина сибірська.

   Модрина витривала, світлолюбива, невимоглива до ґрунтів. Доживає до 500 і більше років. Хвоя на зиму обпадає.

   Секвоя вічнозелена відноситься до найвищих дерев (досягає висоти 110—112 м. і діаметра 6—10 м.). Живе понад 3000 років. У Європі й Азії залишки секвой знайдені в юрських і нижньокрейдяних шарах.

  Значення хвойних. У хвойних лісах нагромаджується велика біомаса. На пісчаних ґрунтах сосна затримує рух пісків, закріп­лює грунт ярів і урвищ. Ліси на схилах гір і по берегам річок зме­ншують весняні паводки і затримують вітри. Сніг в лісі розтає повільно, вода затримується в ґрунті, випаровується поступово, створюється сприятливий мікроклімат для інших рослин, тварин і людини. Ліси й парки міст створюють чисте повітря, збагачують киснем. Багато дерев, особливо хвойні, виділяють фітонциди — речовини, які вбивають мікроорганізми, тому соснові ліси є доб­рим місцем відпочинку і лікування людей.

Хвойні широко використовуються в господарській діяльності людини, перш за все як будівельний матеріал і сировина для це­люлозно-паперової промисловості. При цьому найбільшу площу тайгових лісів займає модрина, потім сосна і ялина. Особливою міцністю і довговічністю відрізняється деревина модрини, яка стійка до гниття. При підсочуванні стовбур модрини дає цінну живицю (терпентин), з якої одержують каніфоль і скипидар. Кора використовується за дубитель. Дуже міцна й красива деревина у тиса, котра не містить смоляних ходів, і кипариса. Секвоя має найціннішу деревину («червоне дерево») і використовується як будівельний і столярний матеріал. Зелена хвоя ялини використо­вується для промислового отримання вітаміну С. Представники класу саговникових здавна використовувалися людиною в їжу. Назва «хлібне дерево» відображає вживання стрижня саговників як джерела крохмалю для приготування особ­ливого продукту — саго. Вживається в їжу і насіння саговникових.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua