Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ

НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ — ВІРУСИ

  Геном вірусів може бути молекулою ДНК, а також одно - або двонитковими молекулами РНК. Так, ДНК зустрічаєть­ся у вірусів віспи людини, віспи овець, свиней, аденовірусів лю­дини; двониткова РНК служить генетичною матрицею у деяких вірусів комах та інших тварин. Широко поширені віруси, які міс­тять однониткову РНК (віруси енцефаліту, краснухи, кору, сказу, грипу тощо).

Рис. 126. Модель вірусу тютюнової мозаїки: 1 — капсомер (білкова молекула); 2 — РНК.

  Як же вірус проникає в клітину і який вплив він на неї має? На ньому видно, як утворюються піноцитозні (або ендоцитозні) вакуолі. Разом з крапельками міжклітинної рідини випадково всередину клітини можуть потрапляти і віруси, циркулюючі в рідинах організму.

  Проте, як правило, проникненню вірусу передує скріплення його з особливим білком — рецептором на поверхні клітини. Скріплення з рецептором здійснюється за до­помогою спеціальних білків на поверхні вірусної частинки, які «впізнають» відповідний рецептор на поверхні чутливої клітини. Ділянка поверхні клітини, до якої приєднався вірус, занурюється в цитоплазму і перетворюється на вакуоль. Вакуоль, стінка якої складається з цитоплазматичної мембрани, може зливатися з ін­шими вакуолями або з ядром. Так вірус переміщається в будь-яку ділянку клітини.

 Інфекційний процес починається з проникнення в клітину вірусів і їх розмноження. Відбувається редуплікація вірусного геному і самозбірка капсида. Для здійснення редуплікації нукле­їнова кислота повинна звільнитися від оболонки. Крім редуплі­кації геном вірусу бере участь в синтезі РНК, яка необхідна для утворення на рибосомах клітини — господаря білків капсида. Після синтезу нової молекули нуклеїнової кислоти вона вкривається білками. Накопичення вірусних частинок приводить до виходу їх з клітини. 

  Для деяких вірусів це відбувається шляхом «вибуху», внаслідок чого цілісність клітини порушується і вона гине. Інші віруси виділяються способом, що нагадує брунькування. У цьому випадку клітини організму можуть довго зберігати свою життє­здатність.

  Інший шлях проникнення в клітину у вірусів бактерій — ба­ктеріофагів. Товсті клітинні стінки бактерій не дозволяють білку-рецептору разом із вірусом, що приєднався до нього, занурювати­ся в цитоплазму, як це відбувається при інфікуванні клітин тва­ринних. Тому бактеріофаг вводить порожнистий стрижень у клі­тину і виштовхує через нього ДНК (або РНК), що знаходиться в головці. Геном бактеріофага потрапляє в цитоплазму, а оболонка залишається зовні. У цитоплазмі бактерійної клітини починаєть­ся редуплікація геному бактеріофага, синтез його білків і форму­вання капсида. Через певний проміжок часу бактерійна клітина гине, і зрілі фагові частинки виходять у навколишнє середовище. Таким чином, віруси є автономними генетичними структура­ми, проте не здатними розвиватися зовні клітини. Вважають, що віруси і бактеріофаги — генетичні елементи клітин, які еволюці­онували разом із клітинними формами життя, що відокремилися.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua