Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

РОСЛИНИ

НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

ЦАРСТВО РОСЛИНИ

ПІДЦАРСТВО ВИЩІ РОСЛИНИ

  ВІДДІЛ МОХОПОДІБНІ

  Мохоподібні (Bryophyta) (близько 25. тис. видів) відносяться до вищих спорових рослин, для яких характерне розділення тіла на органи. Відомі з карбону. Мохи зустрічаються повсюдно (за винятком пустель), але переважно в областях з помірним і холод­ним кліматом: в густих лісах, на болотах, на корі дерев, на стінах і дахах дерев'яних споруд, у воді річок та озер, на скелях. Мохи здатні переносити сильні морози та сильну жару.

  Мохоподібні, або мохи, — найпримітивніші з вищих наземних рослин. Клітини їх диференційовані. Об'єднуючись, вони утворю­ють спеціалізовані тканини. Тіло є сланню (антоцеротові, деякі печіночники) або розчленоване на стебло й листя. У центрі стебла у вигляді пучків розташовується провідна система, по якій прохо­дять розчини мінеральних солей та органічні речовини.

  Листя представлене лінійно-ланцетовими зеленими пластин­ками, що складаються з декількох шарів клітин. Особливі кліти­ни — асимілятори — містять хлорофіл і здійснюють фотосинтез. Справжня коренева система відсутня. Функцію коріння викону­ють безбарвні прозорі вирости епідермісу — ризоїди, розташовані в нижній частині стебла, що нагадують за виглядом кореневі во­лоски.

  Зозулин льон —; багаторічна дводомна рослина, представник зелених мохів. Він зустрічається на болотах і в ялинових лісах; має пряме, нерозгалужене коричнево-зелене стебло заввишки від 15-20 до 40 см., на якому спірально розташовується вузьке зелене листя. Зозулин льон фіксується в ґрунті ризоїдами, що поглинають воду з розчиненими в ній мінеральними солями, а в хлоропластах листя проходить процес фотосинтезу. Життєвий цикл моху складний: в ньому відбувається чергування двох поко­лінь — спорофіта і гаметофіта. Гаплоїдна спора проростає на вологому ґрунті, утворюючи зелену нитку з розгалуженням. Із цієї нитки виростають листостеблові рослини — гаплоїдні  гаме­тофіти. На жіночих гаметофітах в особливих органах — архегоніях — утворюються яйцеклітини, в чоловічих — антеридіях — сперматозоїди.

Рис. 17. Схема будови мохоподібних: А — зозулин льон; Б — сфагнум; С — зелена нитка зозулиного льону, що виросла зі спори; Д — розріз через лист сфагнуму: 1 — стебло, 2 — листя, 3 — ризоїди, 4 — гаметофіт, 5 — спорофіт, 6 — спорангій, 7— аси-мілюючі клітини, 8 — водозбірні клітини.

  Запліднення можливе тільки за наявності вологи, що забез­печує просування чоловічих гамет до яйцеклітини, й відбувається звичайно в період рясних дощів. Із двох гаплоїдних гамет на вер­хівці жіночої рослини утворюється диплоїдна зигота. Через рік з неї розвивається диплоїдний спорофіт — коробочка на довгій ні­жці. Коробочка являє собою спорангій, має кришечку та повстя­ний ковпачок. Шляхом мейозу в спорангії утворюються гаплоїдні спори. Дозрівши, спори висипаються з коробочки й, потрапивши в сприятливі умови, проростають, даючи початок новому гамето­фіту. Нитки, котрі розвиваються зі спор моху, схожі за будовою на нитчасті зелені водорості, що вказує на спорідненість цих двох груп рослин. Таким чином, у циклі розвитку мохоподібних пере­важає стадія гаметофіта й сильно редукований спорофіт.

  Представником білих, або торф'яних, мохів є сфагнум. Біли­ми їх називають тому, що в сухому стані мають білуватий колір.

  Сфагнум — багаторічна рослина, постійний мешканець боліт зони помірного клімату. Стебло сфагнума сильно розгалужене й не має провідних пучків. Ризоїди відсутні. Листя містить клітини двох типів. Вони розташовані в один шар, тому лист має вигляд ажурної сіточки. Частина клітин вузькі, довгі, містять хлоропла­сти. У них проходить процес фотосинтезу. Між цими клітинами й в місцях прикріплення листя до стебла знаходяться великі безба­рвні клітини з отворами в оболонках — водозбірні клітини. Вони здатні поглинати велику кількість води й довго зберігати її. Там, де з'являється сфагнум, відбувається заболочування ґрунту.

Рис. 18. Схема життєвого циклу мохоподібних.

Сфагнум розмножується так само, як і зозулин льон, але на відміну від нього є однодомною рослиною.

  Сфагнум росте поволі (до 3 см. на рік) верхньою частиною па­гона. Нижні ділянки стебла відмирають, ущільнюються, повільно розкладаються при малому доступі кисню й утворюють торф.  Мохами виділяється антисептична речовина сфагнол, яка гальмує гниття, тому в шарах торфу зберігаються, не руйнуючись, пеньки та коріння дерев, листя й пилок рослин.

  Значення мохів. Як правило, мохи не вживаються тваринами в їжу. В природі вони виконують роль нагромаджувачів вологи й регуляторів водного балансу лісів прилеглих територій, нагрома­джують більшість із речовин, у тому числі й радіоактивні. Мохи призводять до заболочування ґрунту та роблять його непридатним для посівів, оскільки там мало кисню й азотних солей. Сфагнові мохи можуть самозайматись, що часто є причиною лісових по­жеж. Головне значення мохів — утворення торфу. Торф є корис­ною копалиною. Він використовується як паливо, добриво, сиро­вина для хімічної промисловості (отримання ізоляційних стрічок, деревного спирту, карболової кислоти, пластмас та інших речо­вин). Висушений сфагновий мох, завдяки своїм антисептичним властивостям, може слугувати гарним перев'язувальним матеріа­лом. У сільському господарстві його використовують як підстил­ку для тварин, як добрива. Іноді — як замінник грубих кормів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua