Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

ПОКРИВ ТІЛА

  Шкіра (cutis) — це зовнішній покрив тіла, що є бар'єром між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Площа поверхні її складає 1,5—1,6 м2.

БУДОВА І ФУНКЦІЇ ШКІРИ.

  Шкіра складається з трьох шарів: зовнішнього — епідермісу, середнього — власне шкіри, або дерми, і внутрішнього — підшкі­рної жирової клітковини.

  Епідерміс — багатошаровий плоский епітелій ектодермального походження, товщина якого (0,03—2,5 мм.) залежить від ви­конуваної функції. Так, на ділянках, що піддаються постійному механічному тиску (долоні, підошви), його товщина більше, ніж на грудях, животі, стегнах, плечах, передпліччі, шиї. Верхні ша­ри його зроговівають, утворюючи роговий шар, внутрішній шар — ростковий (базальний). Клітини, що зроговіли, постійно злущу­ються і замінюються новими, тому цей шар особливо розвинений на долонях і підошвах. Клітини паросткового шару циліндричної форми, постійно діляться й утворюють нові клітини, за рахунок яких заповнюються верхні шари шкіри. У глибоких шарах епіде­рмісу містяться пігментні клітини. Вони виробляють пігмент Меланин, який додає шкірі певного кольору, а також захищає орга­нізм від шкідливої дії ультрафіолетового проміння. В епідермісі знаходяться чутливі нервові закінчення. Похідними рогового ша­ру епідермісу є нігті, які постійно ростуть протягом усього життя.

  Власне шкіра (дерма), завтовшки від 0,5 до 5 мм. утворена сполучною тканиною. У ній виділяють сосочковий та сітчастий шари. Сосочковий шар складається з рихлої сполучної тканини й утворює ввігнутість до епідермісу. В цьому шарі містяться різні волокна, що додають шкірі міцності та пружності, а також  чис­ленні кровоносні й лімфатичні судини, нервові сплетення та за­кінчення нервових волокон. Під сосочковим шаром розташовується сітчастий шар. У ньому залягають сальні та потові залози, волосяні сумки. Потова залоза складається з тіла (згорнутої в клубок залозової трубки) і вивідного протоку, що відкривається на поверхні шкіри. У людини 2—3 млн. потових залоз, особливо багато їх на обличчі й долонях. Рідина, що утворюється в потових залозах, — піт — крім води містить продукти обміну речовин (аміак, сечовину, мінеральні солі тощо).

Рис. 101. Будова шкіри людини. А — надшкір'я (епідерміс); Б—власне шкіра (дерма); В — підшкірна жирова клітковина; 1 — роговий шар епідермісу; 2 — шар живих клітин епідермісу; 3 — рецептори шкіри; 4 — сальні залози; 5 — потові залози; 6 — корінь волосся; 7 — кровоносна судина; 8 — нерв.

  На випаровування поту витрачається надлишок тепла, тому залежно від температури навколишнього середовища кількість поту, що виділяється, значно змінюватиметься (від 0,5 до 2—3 л.). Сальні залози виділяють жир, який мастить волосся, шкіру й ро­бить їх еластичними. Протоки сальних залоз відкриваються у во­лосяні сумки. Волосся (ріli) є роговим похідним епідермісу. Волос складається з волосяної цибулини, кореня і стрижня. Волосяна цибулина й корінь волоса оточені волосяною сумкою. До волосяної цибулини підходять судини, які забезпечують волосся і нерви поживними речовинами. До волосяної сумки прикріпляється м'яз, який піднімає волос. Волосяний покрив еволюційно майже втратив своє значення для людини.

Підшкірна жирова клітковина — найглибший шар шкіри. Він складається з рихлої сполучної тканини, в якій багато жиро­вих клітин. Товщина цього шару різна й залежить від способу життя, харчування, обміну речовин. Жир захищає тканини й ор­гани від механічних дій, а також від переохолодження.

  Функції шкіри наступні:

—                захисна — від шкідливих дій різних чинників зовнішнього середовища (механічних, хімічних, проникнення мікроорганізмів);

—               терморегуляторна;

—               участь в обміні речовин (наприклад, вітаміну D);

—               виділення (виділення води та деяких солей);

—               дотик (дотикальні, температурні та больові рецептори).

  Роль шкіри в регуляції тепловіддачі. У результаті екзотермі­чних реакцій, що відбуваються в організмі, виділяється велика кількість тепла. У здорових людей температура тіла відносно ста­ла (36,5—36,9 °С). Це забезпечується механізмами терморегуля­ції, що приводять до посилення або послаблення утворення та від­дачі тепла. Процеси терморегуляції відбуваються з участю шкіри, нервової та ендокринної систем. Терморецептори сприймають холод і тепло. Виникаючі при цьому подразнення передаються в спинний мозок, гіпоталамус і в кору великих півкуль. Відбува­ється їх аналіз і синтез, і в центрах терморегуляції виникає у від­повідь реакція, направлена на підтримку сталої температури тіла. Наприклад, в умовах холоду скорочуються просвіти судин шкіри, зменшується кількість циркулюючої по них крові. При цьому зменшується потовиділення, результатом чого є зменшення теп­ловіддачі, й організм зберігає нормальну температуру тіла. З під­вищенням температури навколишнього середовища розширяють­ся судини шкіри, посилюються циркуляція крові по них і потови­ділення, що веде до підвищення тепловіддачі. На випаровування 1 г поту витрачається 0,588 Ккал тепла. Випаровування залежить не тільки від температури повітря, але і від його вологості. При підвищенні вологості інтенсивність випаровування зменшується. Інтенсивність тепловіддачі залежить також від товщини підшкір­ної жирової клітковини. При тонкому шарі її тепловіддача збільшується, при товстому, навпаки, зменшується.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua